Залізничний клуб – заклад культури, який залишився лише в спогадах

Христинівка від А до Я

Офіційна адреса цього закладу – вул. Станційна, 28. Тут майже 60 років функціонував клуб залізничників.

На його фасаді є дата «1947». Саме того року в Христинівці було відкрито залізничний клуб. Ніби і клуб такий уже не функціонує, але він - частина історії нашого міста, нашого залізничного вузла, нашого минулого. Його відкриття приурочили до 30-ї річниці жовтневої революції.

Взагалі, залізничний клуб діяв з 1920 року. Розміщувався він у старій, експропрійованій хаті, яка стояла по теперішній вулиці Ювілейній, за залізничними коліями. До початку Другої світової війни та хата слугувала клубом, але була маленька. Там діяла і профспілкова бібліотека, організована в 1936 році. Під час бомбардувань залізничної станції і колій, той клуб був зруйнований. В післявоєнний час засідання, збори залізничних служб проводились в червоних куточках, а великі заходи – в актовій залі залізничної школи № 18 (тепер ЗОШ № 1).

В післявоєнні роки виникла ідея побудувати новий і сучасний клуб. Керівництво відділку залізниці зобов’язало всіх керівників служб вузла надати дієву допомогу в будівництві клубу. В місті і в залізничних організаціях цю будову оголосили комсомольською. Працювали там не тільки юні, а й люди далеко не комсомольського віку. Це була народна будова, в якій брали участь відомі люди міста: О.Т.Лінчук, З.Ф.Скоробреха, М.В.Поманський, Б.Я.Туровець, багато колишніх фронтовиків. Була будівельна організація, яка виконувала роботу професіоналів: мулярів, штукатурів, столярів, а підсобними робітниками були ті, хто після роботи чи у свій вихідний копали котлован, розвантажували вагони з будівельними матеріалами, підносили цеглу, розмішували розчин, а пізніше все фарбували, виносили будівельне сміття. З великою радістю носили меблі. І 27 вересня 1947 року відбулося відкриття залізничного клубу, на яке приїхали з Києва третій секретар робкому партії, пізніше міністр культури України Р.В.Бабійчук та відомий на той час драматург О.Є. Корнійчук, який народився в Христинівці, керівники залізниці. Першим завідуючим клубом був Каменєв. На той час опалення було пічне. Між клубом і житловим будинком був літній кінотеатр. В самому клубі проходили вечори відпочинку, танці для молоді, дитячі ранки, святкові вогники, демонструвалися кінофільми. А ще діяло багато гуртків: танцювальний, вокальний, хоровий, інструментальний, духовий. На Новий рік проводились вогники для працівників залізничних організацій, дитячі ранки для їх дітей. В приміщення цього клубу перейшли дві бібліотеки: профспілкова, створена ще до війни, в 1936 році, та бібліотека технічної літератури, яка була відкрита в 1944 році. Що в клубі, що в бібліотеках завжди було багатолюдно: подивитись кінофільм, пограти в шахи чи доміно, поміняти книги, переглянути свіжу періодику, чи просто поспілкуватись - було завжди багато. А на  вечори танців приходила не одна сотня молодих  христинівчан. І це були не тільки працівники залізничних організацій.

Вже стали пенсіонерами або й пішли в засвіти ті, хто створив на початку 70-х років при клубі вокально-інструментальний ансамбль «Факели». В ньому грали і співали місцеві таланти: Валерій Сидорук, Володимир Нагайчук зі своєю дружиною Катею, яку він привіз в наше місто з одного зі своїх показових виступів в Одесі, Володимир Сальник, Юрій Лімаренко, Валерій Вихватнюк... Скільки вечорів танців молодь Христинівки була вдячна їм за музику і майстерність. Адже завдяки цьому колективу слухачі знайомилися з новими жанрами і напрямками в музиці.

ВІА «Факели», 1972 р.

Розалія Валеріївна Гарбарук, а потім Антон Архипович Бортник, які довго керували цим клубом, зуміли об’єднати талановитих і відповідальних людей у дружний колектив. Після них цим закладом керував Микола Антонович Телевань. В 90-ті роки залізничний клуб був переданий на баланс районного відділу культури, а потім там був створений приватний заклад. Його пам’ятають як «Старлайф». Зараз там діє гуманітарний центр для ВПО.

Бібліотеки теж знайшли нову приписку. Ті, хто  працював  в цьому клубі чи був активним відвідувачем, згадують його, адже це частинка їх життя, нашої історії.

Саме в клубі в 1983 році був створений хор ветеранів війни і праці (про цей хоровий колектив буде окрема розповідь).

Мало залишилось в живих тих людей, які брали участь у будівництві залізничного клубу. А тих, хто ходив туди на танці, в кіно, на заняття гуртків, в бібліотеки, на вогники... є ще дуже багато. Тож давайте згадаймо той клуб і ті часи, адже це чиясь молодість, чиєсь місце роботи, чиїсь спогади...

Чекаємо, шановні любителі історії міста, ваших дзвінків, розповідей про людей, чия діяльність пов'язана з цим закладом, старих фото тощо. Ваші розповіді ми використаємо при збиранні матеріалу до проєкту «Христинівка від А до Я». Ваше авторство буде вказано обов’язково.