Ліс - це цілий світ, наповнений життям.

 

  Образ лісу, як живої істоти присутній в творчості багатьох українських письменників. Це і не дивно - адже справжній письменник живе з народом, його красою і природою.    Пропонуємо Вашій увазі віртуальну виставку, яка допоможе відчути красу  лісу.                   

  Сказати, що ліс у житті Івана Франка посідав одне з найважливіших місць – це не сказати нічого. «Співець боротьби і контрастів», мабуть, не меншою мірою був  співцем лісу. Більше: він жив лісом і – принаймні чималу частку свого життя – жив у лісі. Тут, під могутніми Радичевим та Панщизняним лісами у Нагуєвицькій Слободі, він народився і зростав: дихав його свіжим подихом, зазирав у таємничі хащі, блудив його манівцями. Образ малої батьківщини Івана Франка немислимий без лісу:

Маленький хутір серед лук і нив
на горбику над річкою шумною –
отам я в простій хлопській хаті жив,
і самота, і сум жили зо мною.

Із трьох боків поля ті обмежив
могутній ліс зеленою стіною,
і шумом серцю він на сон дзвонив,

І сум по травах розносився луною…

 

       Справжньою одою лісовому царству є «Лісова пісня» Лесі Українки. Для талановитої поетеси ліс є живою істотою, кожне дерево живе, відчуває біль, просить про допомогу. Ми вивчали цей твір в школі, а Ви спробуйте його прочитати тоді, коли шкільні роки вже позаду,  і Ви відкриєте для себе його нове звучання, нове розуміння, нове сприйняття його героїв.

 

Той, хто любить паростки кленові,

Хто діброви молоді ростить,

Сам достоїш людської любові,

Бо живе й працює для століть!

 

Ці поетичні рядки Максим Рильський написав давно,  вони присвячені лісу, лісівникам і торкаються найчутливіших струн людської душі. Його вірш «Ліс» ввійшов в золоту скарбницю української поезії.

  Любов до лісу, щире захоплення його красою, своєрідністю й неповторністю кожного дерева в лісі висловлює поет в багатьох віршах: «Зелена піна лісу молодого», Таємниця осіннього листя», «Ліс, повитий срібноперим димом», «Лісник», «Розмова з другом»….

Тож запрошуємо Вас поринути у цей поетичний передзвін, присвячений лісу…

 

 

Давно вже скошені лани,
Стоять степи похило,
А в лісі, в лісі восени
Так любо ще, так мило.

На липах листя золоте,
Тріпоче понад вами,
Неначе знову ліс цвіте
Осінніми квітками.

 

.. 

 

 

                         

Ліна Костенко – неперевершений майстер поезії. Кожна її поетична стрічка наповнена життєдайною  силою і вірою в життя. Багато творів у неї присвячено природі, квітам, лісу. Адже уявити Україну без лісових насаджень неможливо. А полюбити Україну і її природу допоможуть  чудові вірші Ліни  Костенко.

 

Ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.
Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.
Малі озерця блискають незлісно,
колише хмара втомлені громи.
Поїдемо поговорити з лісом, а вже тоді я можу і з людьми.