6 грудня для
родичів Ігоря Валюка – сумна дата. В цей день загинув син Галини Сергіївни
Тарноруцької. Не стало в мами єдиної дитини, поселилися навіки в її серці туга,
біль, горе. Він був добрим сином, надійним товаришем, хорошим другом,
турботливим онуком, зразковим військовослужбовцем. Він був...
В свої дев’ятнадцять він встиг
здійснити подвиг, який навіки вніс його ім’я в ранг героїв. Добрий, скромний,
допитливий - таким його пам’ятають вчителі; доброзичливий, товариський,
подільчивий - таким він був для друзів; начитаний, ерудований, з власною думкою
про прочитане - це спомини бібліотекарів, адже він любив читати, часто
відвідував книгозбірню, де працювала мамина сестра Качан Зінаїда Сергіївна. Він
мріяв про море, подорожі, відкриття. Хотів побувати в різних країнах, відвідати
найцікавіші куточки, але в першу чергу хотів вклонитися могилі дідуся, капітана
Тарноруцького Сергія Мефодійовича, який загинув у Синявинських болотах під
Ленінградом. Було так багато мрій і задумів... Здійснив же він їх до болю мало.
В той
фатальний вечір сталася трагедія – буксир, що підіймав багатотонну дизельну
електростанцію, не вписався в поворот, лопнула зчіпка і станція поповзла донизу.
Ігор стояв на посту, він кинувся напереріз станції, ухопився за сталеве дишло і
з усієї сили штовхнув його вбік. Станція змінила рух, адже вона котилася на
склад боєприпасів. Ті секунди, той поштовх христинівського юнака врятували
склад, ба більше – містечко півострова Рибачий. Але це коштувало життя герою.
Пізніше
спеціалісти, детально вивчаючи ситуацію, дійшли висновку, що дії Ігоря були
єдино правильними в тій ситуації. На похорон відважного моряка приїхали його однополчани
і командир, щоб віддати останні почесті товаришу, якому завдячували життям.
Командир частини, в якій служив Ігор, схиляючи голову сказав: «Ваш парень спас
наш город!». Цим своїм вчинком, який є дійсно геройським, і ввійшов Ігор Валюк в
історію півострова Рибачого та міста Христинівки.
В центральній бібліотеці зібрані
матеріали про відважного земляка: фотографії, спогади, статті з періодичних
видань, вірші іта есе христинівчан про Ігоря - сина, друга, однокласника,
товариша, справжнього патріота.
Немає коментарів:
Дописати коментар