22 січня ми відзначаємо одну з найсвітліших дат в історії нашої держави - День Соборності України. В тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності, наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. Перших, на превеликий жаль, було більше. Мачуха-історія надто суворо й несправедливо карала Україну руками немилосердних завойовників. Та чи не найбільшою такою карою був багатовіковий розподіл українських земель і народу між сусідніми державами. Сотні років українські землі перетинав державний кордон. Вони були поглинуті двома імперіями - Російською і Австро-Угорською. Залежність від рішень які приймалися в імперських столицях, тяжко позначилися на долі українців. Саме історична необхідність державного обє"днання всіх українських земель й стимулювала увиразнення в свідомості українців Галичини і Наддніпрянщини ідеал національної самостійності, вернула розчленоване між двома імперіями українство до ідеалу національної держави.
Ми вже вкотре відзначаємо як загальноукраїнське свято - річницю воз"єднання українських демократичних республік. Народна пам"ять закарбувала, як це відбувалось у Києві 22 січня 1919 року. Тоді, на Софіївській площі біля пам"ятника гетьману Хмельницькому у присутності десятків тисяч киян лідери Української Національної Республіки і повноважна делегація Західно-української Народної Республіки заявили про свій непохитний намір побудувати єдину соборну Українську державу.
Немає коментарів:
Дописати коментар