Більше 1200 наших земляків в молодості пройшли загальну фізичну підготовку у військово-спортивному клубі, який відомий під неофіційною назвою "Клуб юних десантників". Так його назвали ті, хто там займався. Так звучало солідніше.
В 1988 році була прийнята державна програма по військово-спортивному і військово-патріотичному вихованню молоді. Саме цей рік і став датою створення цього, такого популярного серед молоді тодішнього Христинівського району, військово-спортивного клубу. В його створенні взяли участь В.Л Лук'янець, М.А. Плужник, М.В.Білецька, В.А.Громов, відділ освіти, працівники ДТСАФ, війккомату... А Володимир Тофанівський для молодих людей 16-18 років, що стали членами цього клубу, був тренером, наставником, керівником, вихователем...
Заняття проходили в Дубинському будинку культури, в приміщенні будинку дитячої і юнацької творчості, в приміщенні колишнього суду, де зараз розміщена газова контора. Матеріальна база відповідала вимогам початкової військової підготовки. Займались охоче. Спочатку сюди приходили лише хлопці. Пізніше, за рекомендацією Володимира Лук'янця, в цей колектив влились і дівчата. Як згадує Володимир Тофанівський, дівчата ставились до занять добросовісніше та відповідальніше за багатьох хлопців. Стрілкова зброя, тренування, робота з радіостанцією, складання парашутів - це було потрібним. А мріяли про стрибки з парашутом. З трепетом і хвилюванням сідали в вертоліт МІ-8 і літак АН-2, з яких і здійснювали стрибки. Хвилювались всі - і ті, хто готувався вперше відчути почуття польоту, і інструктори, в кого було вже багато стрибків.
В клубі займались на тільки юні жителі Христинівки, а й з сіл району, Умані, Теплику... Про цей клуб писала наша газета "Трибуна хлібороба" і "Черкаський край".
В 1990 році Христинівський клуб став чемпіоном України серед військово-спортивних клубів (Київ). 1991 і 1993 рік приніс христинівчанам звання віце-чемпіонів України (Вінниця)
Серед тих, хто пройшов підготовку в цьому клубі, багато хто служив у десантних військах, хто обрав для себе долю військовослужбовця. 450 з них мають офіцерські звання. Є і ті, хто дослужився до генеральських погонів...
В 1995 році клуб перестав існувати. Але спомини про нього, про інструкторів, про їх настанови живуть в серцях і споминах тих, хто пройшов цю школу гарту і мужніння. Ті тренування і заняття стали стартовим майданчиком для багатьох юнаків, які служили і служать в армії, хто боронить нашу землю сьогодні. Вшановують вони пам'ять тих, хто займався в цьому клубі і загинув захищаючи нас і наш край.
Перебуваючи в центральній бібліотеці, Володимир Тофанівський відвідав Пантеон пам'яті, де зібрані фотографії, документи, спогади, статті про наших Героїв, які загинули у війні з рашистами. Їх побратими і однодумці обов'язково переможуть клятого ворога. І в нашій державі запанує мир.
Все буде Україна!
Немає коментарів:
Дописати коментар