Вічне і живе Шевченкове слово.

   Життя Тараса Шевченка таке дивне, що слухаючи про нього, можна було б сказати, що це - легенда, коли б усе те діялось не перед нашими очима. Тож і хотілось почати розповідь про поета, як починаються казки.
  За глибокими морями, за дрімучими лісами ще й за горами кам'яними, не в нашій, в далекій стороні був колись веселий край - розкішний, багатий, заворожений чародіями-панами. І жили там у тяжкій чужій роботі заворожені в неволю люди. Дивитися на світ їм заборонено, говорити не дозволялося, ходили німі...
                              В похилій хаті край села,
                              Над ставом чистим і прозорим
                              Життя Тарасику дала
                              Кріпачка-мати вбита горем.

Стара хата з потемнілою солом'яною стріхою і чорним димарем. Навколо хати - квітник. А біля дверей росте стара гілляста верба, а за вербою - клуня, а за клунею - сад, а за садом - долина, а в долині - тихий, ледь дзюркотливий струмок. Тут темної ночі, перед самим світанням - 9 березня 1814 року у селі Моринцях,  в хаті Григорія та Катерини Шевченків, у кріпацькій сім'ї, блиснув у вікні єдиний на все село вогник: народився новий кріпак для пана, а для України - її великий син Тарас Шевченко.
   У дружньому колі зібралися в дитячій бібліотеці у Шевченківській світлиці учні 2-А класу міської школи №2  (класовод Найдюк Надія Василівна), щоб почитати поезію великого Кобзаря. З біографією поета дітей познайомила бібліотекар Шаповал Галина Федорівна. Діти взяли участь у вікторині, розгадували кросворд за творами Тараса Шевченка.