Ріки, ліси і поля.
Житиме вічно моя Україна,
Кров'ю полита земля.
Там, де від рук недовірка -ординця
Впав серед поля козак,
Виросла квітка - чарівна жар-птиця,
Квітка, що названа - мак.
Кованим чоботом неньку топтала
Чорна фашистська чума,
Цвітом своїм Україна повстала -
Нечисті й сліду нема!
Тієї пам'ятної червневої пори рожевий світанок пив росу із трав та замріяно слухав останні звуки гармоніки в клубах і школах. Тут випускники 1941 року танцювали свій останній шкільний вальс і не знали, що через декілька хвилин о 4-й годині ранку 22 червня їх поглине кривавий танок, що триватиме 1418 днів і ночей.
Молоде покоління має знати та пам'ятати героїчне минуле своєї країни.
Пройшло вже 70 років з того часу, коли закінчилася найкривавіша війна в історії людства. Тепер ми можемо більш адекватно оцінювати цю війну, її наслідки, а головне, причини її появи. Метою цього є аж ніяк не зменшення заслуг її героїв, а лише розвіювання неправильних стереотипів про неї.
А пам'ять зберігає все в серці. Про це - незвичайна година мужності. Година пам'яті... Година-нагадування... Година-спогад..."Житиме вічно моя Україна!", яка відбулася в районній бібліотеці для дітей з учнями 9-А класу міської школи №1 (кл. керівник А.А.Шаповал) та учителькою української мови і літератури Наталією Миколаївною Мельник. На зустріч ми запросили учасника бойових дій Григорія Яковича Підопригору, який на фронті з 1944-го, служив у розвідці, дійшов до Кенігсберга, де й зустрів Перемогу. Після переможних салютів 1945-го громив самураїв на Японській війні. За мужність і відвагу, проявлену під час обох воєн, фронтовик має численні нагороди, до яких долучилися й трудові.
Сьогодні ми спробували ще раз переглянути ту сторінку історії, яка кров'ю пломеніє й через роки стала доленосною для нешого народу. Ми спробували душею доторкнутися великого змісту подвигу та зрозуміти, чому могутній фашизм, який поставив на коліна країни Європи, спіткнувся на нашій землі й був ущент розбитий.
Важко уявити нам, людям мирного часу, що перечитаний не одним поколянням твір О.Довженка "Україна в огні" буде дуже чітко відображати сьогодення України. Ми пишалися тим, що незалежність здобули мирно, безкровно. Але події з кінця 2013 року й донині переконують: маємо об'єднатися у спільній боротьбі за майбутнє нашого народу і нашої держави. Народна мудрість каже, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти цілющою водою зі своїх джерел, але сама себе захистити не може: це свята справа тих, хто їсть хліб, п'є воду, милується красою рідної землі. Тому і встають юнаки у солдатський стрій, тому і вибирають одну з найпочесніших професій - професію захисника Вітчизни.
Без миру немає дитинства, від забуття минулого - немає майбутнього. Ми віримо, що настане час, коли один скаже: "Слава Україні!", і мільйони відповідатимуть: "Героям слава!"
Сьогодні ми спробували ще раз переглянути ту сторінку історії, яка кров'ю пломеніє й через роки стала доленосною для нешого народу. Ми спробували душею доторкнутися великого змісту подвигу та зрозуміти, чому могутній фашизм, який поставив на коліна країни Європи, спіткнувся на нашій землі й був ущент розбитий.
Важко уявити нам, людям мирного часу, що перечитаний не одним поколянням твір О.Довженка "Україна в огні" буде дуже чітко відображати сьогодення України. Ми пишалися тим, що незалежність здобули мирно, безкровно. Але події з кінця 2013 року й донині переконують: маємо об'єднатися у спільній боротьбі за майбутнє нашого народу і нашої держави. Народна мудрість каже, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти цілющою водою зі своїх джерел, але сама себе захистити не може: це свята справа тих, хто їсть хліб, п'є воду, милується красою рідної землі. Тому і встають юнаки у солдатський стрій, тому і вибирають одну з найпочесніших професій - професію захисника Вітчизни.
Без миру немає дитинства, від забуття минулого - немає майбутнього. Ми віримо, що настане час, коли один скаже: "Слава Україні!", і мільйони відповідатимуть: "Героям слава!"
Немає коментарів:
Дописати коментар