Учитель з поетичною душею

 На літературному календарі Христинівщини - 100-річчя з дня народження Антона Сергійовича Келюха. Люди старшого покоління пам'ятають його проникливі вірші, статті, роздуми, які друкувались в районній газеті "Трибуна хлібороба".  Живуть і працюють його учні, яких він повів у світ слова, літератури, фольклору.
       Народився Антон Келюх в липні 1919 року в селі Угловат в селянській родині. Важкий то був час: ще тривала війна, влада переходила з рук в руки. Скільки  в той час було сиріт, вдів, калік.  В селі люди трудились біля землі-годувальниці, допомагали один одному. І діти росли такими ж працьовитими, добрими, щирими.
      Охоче вчився в школі, ловив кожне слово вчителя, радував батьків відмінними оцінками.
      Страшними сторінками ввійшли в його біографію страшні роки голодомору 1932-33 років. За колективізацію заплатили смертю хліборобів, їх батьків і дітей. Їли кору з дерев, перетерту солому, ловили горобців, шукали по городах мерзлу картоплю...  Коли восени 1933 року прийшов до школи, то стільки суму було за друзями, які вмерли. Адже разом з ними вчився, пас коні, колядував.
      В 1939 році юнак отримує повістку з військкомату, стає солдатом. Кадрова служба для сильного, загартованого сільською роботу нашого земляка була неважкою.  Легко давалась і військова, і стройова, і політична підготовка.  Мріяв про демобілізацію, складав плани на майбутнє, але кривавий 1941 рік перекреслив їх.  Відступи, атаки, бої, втрата друзів і велика віра в перемогу -такі були всі ті страшні і величні хвилини, дні, місяці, роки. В перемогу на фронті вірили всі. Вижили не всі... В травні 1945 року Антон Келюх салютував великій Перемозі в Чехословаччині.
     Повернувся в рідне село, обійняв рідних і пішов працювати в школу. Любив дітей, літературу, добре знав її, відчував що ця робота - для нього, саме там він буде потрібним і щасливим.  Закоханий в рідний край, своїх земляків, у поетичне слово, він передає цю любов своїм учням.
     Багато працює, заочно навчається в Уманському педагогічному інституті, а ще знаходить час , щоб поетичними рядками перелити те, що наповнює душу, що живе в пам'яті. На все пережите і омріяне відгукувався віршами.І лягали на папір поетичні твори, у яких кожен знаходив щось знайоме, близьке і рідне. В них багато правдивого болю і душевного щему, породжених нелегкою долею України.
     А.С,Келюх вивчав архівні матеріали, гортав сторінки своїх гірких спогадів про трагедію 1932-33 років, писав статті, підіймав питання про встановлення  обеліска скорботи землякам, які вмерли голодною смертю.
      На своїх уроках, в своїх віршах Антон Сергійович вчив дітей любити Батьківщину, працю,  людей, берегти природу.
      А іще він любив гумор, гарний жарт, тому й писав гуморески, усмішки, в яких висміював жадібність, зазнайство, неповагу до батьків, зраду, хабарництво.
      Людське життя коротке. Відійшов у вічність у квітні 1999 року і Учитель, Поет, Патріот Антон Сергійович Келюх. Знайшов свій вічний спочинок на кладовищі рідного села. Але пам'ять про нього живе в його учнях, добрих справах і віршах.
   Відзначаючи його столітній ювілей, в бібліотеці  села Угловата та в літературному музеї районної бібліотеки пройшли літературні години "Учитель з поетичною душею" та  "Учитель, Патріот. Поет".
     Хай згадають його ті, хто знав, Хай поринуть в світ його поезії Молоді земляки. Адже він жив, працював, творив ім'я світлого майбутнього України.