З днем народження, Людмило!

  

      Нумерологи стверджують, що коли в даті народження  є багато однакових цифр, то це знак того, що людина буде щасливою. Тому, розповідаючи про нашу ювілярку Людмилу Василівну Своєволіну, віримо, що двічі по 11 - то знак щастя: 11 число одинадцятого місяця в році. Їй пощастило народитись в гарній сім'ї Ковалів, де її дуже любили і мама Юлія Іванівна, і тато Василь Денисович, і старший брат Сергій. Брат був для неї і нянькою, і захисником, і тренером. Він вчив її плавати на «Водокачці», їздити попід раму на дорослому велосипеді, лазити по деревах...

Їй щастило бути улюбленою онучкою, хорошою подругою і однокласницею. Своє покликання вона знайшла в роботі вчителя початкових класів. Скільки зараз уже дорослих людей з любов'ю, теплом і повагою згадують її, свою першу вчительку, яка навчила не просто писати, читати і рахувати, а дала їм старт у великий світ знань. Їй пощастило зустріти своє кохання. Христинівчанин Своєволін Олександр Власович, жив по сусідству, Люда росла і розквітала на його очах, і він, не задумуючись, запропонував їй руку і серце. Так кажуть. А насправді, обидві його руки підтримували і допомагали. Цими руками вперше взяв на руки їх сина Ігоря, обіймав дружину, коли в сім'ю приходило горе втрати. Добрий і надійний, вправний господар додає щастя в їх сім'ю.

Не один десяток років було віддано своїм маленьким школярикам, серед яких був і син. Потім була робота в адміністрації. Робота непроста і відповідальна. Але пані Людмила справлялась. Грамотна, ерудована, толерантна, принципова людина була на своєму місці.

Трудова діяльність зробила ще один зигзаг в її житті. Коли став вибір працевлаштування між школою і бібліотекою, Людмила Василівна вибрала книгозбірню: «Хочу працювати в бібліотеці. Як мама!». В обов'язки провідного бібліотекаря Інтернет-центру центральної бібліотеки входить: планування цього відділу, допомога користувачам в пошуках інформації, ведення блогу і сайту бібліотеки, проведення навчання бібліотекарів і жителів громади, діяльність Хабу. Щось звичне, щось нове, а головне - є бажання працювати, вчитись і допомагати людям орієнтуватись в світі сучасних інтернет-технологій.

Вітаючи пані Людмилу, шановну Людмилу Василівну з днем народження, бажаємо їй довгих і щасливих років життя, а до них: здоров'я, сили, енергії, достатку, сімейного тепла і благополуччя. Хай успіхами радує син, хай чоловік залишається опорою, хай ще довго привітно світяться мамині вікна. Хай новини будуть тільки добрими, а родина хай збирається по гарних нагодах.

З роси й води, ювілярко!

. 

До рідного слова торкаючись душею

       Кожна зустріч з талановитою людиною – це свято душі. Таке свято подарувала своїм шанувальником христинівська поетеса Ольга Шарандак.

Ольга Олексіївна – корінна христинівчанка. Тут вона народилася, закінчила школу, сюди повернулася працювати після навчання в Одеському ВИШі.

Краса, доброта, щирість і повага до людей – то від батьків Галини Трохимівни і Олексія Архиповича, знання – від навчання, а уміння викладати сокровенне віршами – то від Бога. Цю Божу іскру пані Ольга помножила на працелюбство, любов і відчуття прекрасного. Тому і її вірші такі добрі, світлі, щирі. Ними вона оспівує свою маленьку батьківщину і тим самим несе любов і світлі почуття до України.

Люблю життя, люблю цей світ, свою родину,           

Люблю тебе, моя земля!      

Люблю і вірю в рідну Україну,

Я вірю у щасливе майбуття!

 

Я вірю в Бога, в справедливість,

Я знаю, Любов перемагає зло.

Я вірю в милосердя й Божу милість,

Я знаю, темряву розвіє світло і тепло.

 

Люблю людей – духовних миротворців,

Я вірю в світлих ангелів земних,

Я вірю в ЗСУ, у наших вірних охоронців,

Я вірю, що настане незабаром мир.

 

Я вірю в Перемогу, свято вірю,

Що скоро українське сонечко зійде,

Про мирний час, як всі, я дуже мрію,

Я знаю, зло навіки пропаде

 

Затихне грім, гроза відійде з України,

Веселка в небі нашім скоро заблищить.

Не перестану в це прекрасне вірить,

Притягую думками цю щасливу мить!

                                (Ольга Шарандак, 22.07.2023)

Вчитуючись у її поетичні рядки, по новому сприймаємо події, пори року в природі. Сама пані Ольга розповідає, що поштовхом для написання вірша може бути гарна квітка, зустріч з хорошою людиною, свято чи день народження когось з близьких чи друзів. У неї гарна сім'я, багато друзів. Ця дружба перевірена роками, випробувана життєвими подіями, міцна і справжня. А про хорошого друга гріх не написати вірша та привітати ним людину в Фейсбуці.

Душевність і ліричність її віршів зачаровує своєю простотою і вишуканістю слова.

Майстриня слова з трепетною відданістю плекає у своїх віршах гармонію, віру, зачудованість природою і народними святами.

Ненав'язливо, легко, а головне – щиро, вона поділилася спогадами про перші мистецькі спроби, про події, які надихають її на написання таких теплих і душевних віршів. Вірші приходять до неї з повітря, неба, з променів сонця, з почуттів, зі спогадів.

Ольга Олексіївна – чудовий декламатор своїх творів. Слухаючи її вірші, які вона публікувала раніше, відкриваємо в них якесь нове звучання змісту.

Дякуємо нашій талановитій землячці за вірші, які вселяють віру в наш народ, в ЗСУ і нашу Перемогу.

Здоров'я Вам, шановна Ольго Олексіївно, сімейного благополуччя, достатку сили, натхнення. Віримо, що наша наступна зустріч буде в мирній Україні.

Обеліск Слави - місце шани і пам'яті

                                                                                  Христинівка від А до Я

      28 жовтня 1944 року в історії нашої держави - день звільнення України  від фашистських загарбників. Але попереду були важкі бої в Європі. В цих боях відважно воювали українці, в тому числі  і наші земляки.  Понад 600 жителів нашого селища, саме такий статус мали Христинівка в ті роки, пішли на фронт. Майже 200 з них не повернулись до рідного порогу. Їх могили є в багатьох європейських країнах. А в декого і могил немає - це ті, кого офіційно признано такими, що пропали безвісти.
    І обеліск Слави в Христинівці  став тим місцем, куди несли квіти і де поминали  своїх рідних.  

   День  30 жовтня 1966 року   видався дощовим. Але людей на відкриття Обеліску зібралось багато: керівники міста, району, ветерани і родичі тих, чиї імена висічені на гранітних плитах. О дванадцятій годині розпочався мітинг, присвячений відкриттю цього  пам'ятника землякам.  Червону стрічку перерізав керівник району О.А.Грицай.  Хвилиною мовчання присутні вшанували загиблих. На тому мітингу були дружини, діти, онуки, батьки, брати, сестри, друзі, однокласники полеглих христинівчан.  Лунає військовий салют, виступають військові, представники  організацій, школярі. Від імені  матерів, чиї сини полягли в тій війні, виступала  А. М. Корчова, чий син Едуард після випускного вечора в  залізничній школі №18, став до лав захисників. Відважний сержант загинув 7 лютого 1945 року  в Німеччині. А в мами на серці залишилась глибока рана. До останніх своїх днів приходила Анастасія Михайлівна до обеліска, приносила квіти, плакала, читаючи  ім'я свого сина, гладила холодний граніт.  

     Піднявся Обеліск Слави при в'їзді в наше місто на перехресті вулиць, які зараз мають назви Європейська і Травнева (колишні Пушкіна  і Першотравнева). Висота його  13,5 метра. Він має форму піраміди і складений з гранітних блоків, на  яких висічені прізвища і імена  жителів Христинівки, які  віддали своє життя за перемогу над фашизмом.   А над ними слова:"Вічна слава захисникам Батьківщини, загинувшим в боях з німецько-фашистськими загарбниками в період 1941-1945 рр".  Автор проекту "Обеліск Слави" Юрій Юхимович Гусаров, архітектор Черкаського обласного відділу архітектури.

    Христинівчани посадили біля цього пам'ятного знаку  ялинки і плакучі верби, посіяли квіти. Щороку тут відбуваються мітинги, покладання квітів і вінків. 

   Зараз живуть у нашому місті  онуки і правнуки тих, хто віддав своє життя в боротьбі з проклятим ворогом. Зараз їм, нащадкам героїв тієї війни, доводиться захищати Україну і її незалежність від рашистів, від нелюдів, які принесли на нашу землю горе і сльози, які плюндрують наші поля і міста, вбивають українців, прикриваючись своїми звірячими переконаннями. Мужні і відважні воїни ЗСУ  обов'язково переможуть, подолають цю людиноподібну нечисть. Ми віримо їм, допомагаємо їм, молимось за них.

Все буде Україна!