Христинівка від А до Я
28 жовтня 1944 року в історії нашої держави – день звільнення України від
фашистських загарбників. Але попереду були важкі бої в Європі. В цих боях
відважно воювали українці, в тому числі і наші земляки. Понад 600 жителів
нашого селища, саме такий статус мали Христинівка в ті роки, пішли на фронт.
Майже 200 з них не повернулися до рідного порогу. Їх могили є в багатьох
європейських країнах. А в декого і могил немає – це ті, кого офіційно признано
такими, що пропали безвісти.
І обеліск Слави в Христинівці став тим місцем, куди несли квіти і де
поминали своїх рідних.
День 30 жовтня 1966 року видався дощовим. Але людей на відкриття Обеліску
зібралось багато: керівники міста, району, ветерани і родичі тих, чиї імена
висічені на гранітних плитах. О дванадцятій годині розпочався мітинг,
присвячений відкриттю цього пам'ятника землякам. Червону стрічку перерізав
керівник району О.А.Грицай. Хвилиною мовчання присутні вшанували загиблих. На
тому мітингу були дружини, діти, онуки, батьки, брати, сестри, друзі, однокласники
полеглих христинівчан. Лунає військовий салют, виступають військові,
представники організацій, школярі. Від імені матерів, чиї сини полягли в тій
війні, виступала А.М.Корчова, чий син Едуард після випускного вечора в
залізничній школі №18, став до лав захисників. Відважний сержант загинув 7
лютого 1945 року в Німеччині. А в мами на серці залишилась глибока рана. До
останніх своїх днів приходила Анастасія Михайлівна до обеліска, приносила
квіти, плакала, читаючи ім'я свого сина, гладила холодний граніт.
Піднявся Обеліск Слави при в'їзді в наше місто на перехресті вулиць, які
зараз мають назви Європейська і Травнева (колишні Пушкіна і Першотравнева).
Висота його 13,5 метра. Він має форму піраміди і складений з гранітних блоків,
на яких висічені прізвища і імена жителів Христинівки, які віддали своє життя
за перемогу над фашизмом. А над ними слова: «Вічна слава захисникам
Батьківщини, загинувшим в боях з німецько-фашистськими загарбниками в період
1941-1945 рр.». Автор проєкту «Обеліск Слави» Юрій Юхимович Гусаров, архітектор
Черкаського обласного відділу архітектури.
Христинівчани посадили біля цього пам'ятного знаку ялинки і плакучі верби,
посіяли квіти. Щороку тут відбуваються мітинги, покладання квітів і вінків.
Зараз живуть у нашому місті онуки і правнуки тих, хто віддав своє життя в
боротьбі з проклятим ворогом. Зараз їм, нащадкам героїв тієї війни, доводиться
захищати Україну і її незалежність від рашистів, від нелюдів, які принесли на
нашу землю горе і сльози, які плюндрують наші поля і міста, вбивають українців,
прикриваючись своїми звірячими переконаннями. Мужні і відважні воїни ЗСУ
обов'язково переможуть, подолають цю людиноподібну нечисть. Ми віримо їм,
допомагаємо їм, молимось за них.
Все буде Україна!
.jpg)
Немає коментарів:
Дописати коментар