Історія
людства рясніє війнами. Різні часи, різні масштаби, різна зброя. Та сутність у
всіх воєн одна – смерть і руйнування. Наша українська земля рясно полита
кров'ю. Віками нам доводиться зі зброєю в руках захищати землю предків.
Цього разу росія, уже вкотре, хоче
нас завоювати. В них були плани швидко загарбати, знищити, похизуватися своєю
силою. Не вийшло. Не врахували рашисти того, що ми любимо волю і Україну.
Сьогодні - три роки незламності, 36 місяців мужності, 153 тижні стійкості, 1096
днів волелюбства.
24 лютого
2022 року... Цей день міг би стати кінцем України а то і кінцем світу. Цей став
символом втрати спокою і стартом нової реальності.
Це – три роки героїчної, хоч і
нерівної боротьби. Заради своїх імперських марень і амбіцій рф, ігноруючи всі
міжнародні і людські закони, сіє смерть.
Дорогою
ціною розплачується наш народ за волю до свободи – ціною життя найкращих синів
і дочок. І чорними воронами стукають у двері українських домівок похоронки.
Гинуть солдати. Кожна смерть страшна, вона забирає сина, батька, брата, чоловіка...
Сивіють з горя матері і кохані.
Христинівчани
з перших днів війни стали на захист Батьківщини. Зброю взяли не тільки
військові, а й вчителі, комп'ютерники, податківці, робітники різних професій.
Багато з них
повернулися до рідного краю на щиті, стали нашими ангелами-охоронцями. Великою
трагедією вважаємо загибель кожного воїна-земляка.
Немає коментарів:
Дописати коментар