Неначе безсмертні боги вони пірнали в шалений атомний вогонь, крізь призму мовчання, пройшовши крізь призму тривоги, крізь біль розчавлених скронь та побитих долонь. Атом вгризався у спини, в грудини і залишав сам на сам із тишею.
...Засурмив третій Ангел,
крізь озонову виразку
впала отруйна роса.
А вони, наче безсмертні боги,
тримали на собі небеса...
Про них, яких називають ліквідаторами, напишуть книги, складуть вірші,
їхню мужність і стійкість відзначать орденами і медалями. А вони просто
виконували наказ, щохвилини наражаючись на невидиму, але таку страшну
небезпеку. Серед ліквідаторів багато христинівчан. Один із них - Осадчий
Анатолій Олександрович, завітав до центральної бібліотеки, оглянув матеріали
книжкової виставки «Гірчить Чорнобиль, крізь роки гірчить». У нього свої
спомини, свій погляд на ті події. Розповідати про той час він не дуже хоче.
Вважає, що змогли приборкати ту стихію тільки спільними зусиллями.
Анатолію було лише
37 років, коли йому, досвідченому водієві довелось стати серед тих, хто зупиняв
цю страшну атомну стихію. Буквально в перші тижні після вибуху працював в зоні.
Вивозив ґрунт, який таїв смертельну небезпеку, зашкалювали дозиметри, новенькі «КАМАЗи»
таїли таку дозу опромінення, що їх довелось покидати.
Той період не
пройшов безслідно для Анатолія Олександровича: хвороби і болячки лізуть одна за
одною. Але він їм не піддається. Вірить у краще. Характер оптиміста у нього від
батька, Олександра Леонтійовича, який пройшов всю Другу світову війну.
Побажаємо пану
Анатолію здоров'я, сили, довгих років життя, хороших новин. Всім нам Перемоги і
життя у вільній, незалежній Україні, де пам'ятають своїх Героїв, своїх
ліквідаторів, які виявили силу, мужність і героїзм. Вони приборкали атомну
стихію, їх діти і онуки обов'язково переможуть рашистів.
Все буде Україна!
Немає коментарів:
Дописати коментар