Читачі, які завітали до бібліотеку, дізналися, що наші улюблені казки прийшла до нас з давніх-давен. Споконвіку через казки український народ передавав нащадкам свою мудрість та життєвий досвід. Добра, мудра, чарівна казка, вона завжди була і буде в пошані, її любили і будуть любити наші дітки. І сьогоднішнє бібліозанурення «Впізнай героя» показало, що наші читачі добре обізнані з казками. Вони охоче брали участь у веселій вікторині, пізнавали з опису героїв казок.
Яблучний Спас, або свято Преображення
Господнього, відзначається за новим календарем 6 серпня.
Це одне з дванадцяти
найбільших свят християнського календаря, тому в цей день дозволено послаблення
посту: за церковною традицією можна вживати олію, рибу та вино.
Свято пов'язане з
моментом, коли Ісус Христос явився перед апостолами у зміненому вигляді. Ця
подія описана в трьох Євангеліях — від Матвія, Марка та Луки. У них йдеться про
те, що Ісус разом з найближчими учнями — Петром, Яковом та Іваном — піднявся на
гору Фавор (на території сучасного Ізраїлю), де сталося чудо: обличчя Ісуса
засяяло, а його одяг став білосніжним.
В українській
культурі релігійне свято Спаса переплелося з аграрними традиціями. Тож до
церкви заведено приносити кошики зі стиглими фруктами — яблуками, сливами,
виноградом, медом — для освячення.
Ще одним важливим
елементом є обрядовий сніп, який має різні назви: дідух, борода, дід. Його
формують із пучків зернових, макових головок, іноді додають хліб або хліб із
сіллю, рідше — яблука. У деяких регіонах замість зв'язаного снопа соломинки
скручують у ґудз і прикрашають квітами, як-от льоном, васильками, безсмертником.
«Прийшов
Спас - пішло літо від нас»! «Прийшов Спас – готуй рукавиці про запас»! Тож, святкуймо улюблене свято наших предків,
проводжаючи літо. Воно наповнить душу радістю, мудрістю і смиренністю. Вивчаймо
традиції, звичаї та прикмети, щоб застосовувати їх на святкуваннях, бо це частина української культурної спадщини, глибоко вкоріненої у побут і
традиції.
До Преображення Господнього або ж Другого Спаса у центральній бібліотеці оформлена книжкова виставка-інсталяція «Яблучний Спас йде в гості до нас». Користувачі бібліотеки мали нагоду ознайомитися з літературою, яка розповідає про різні християнські свята, які відзначаються у серпні, та ще й поласувати дарами саду – яблуками та грушами й...пиріжечками.
Ця розповідь про заклад громадського харчування по вулиці Шевченка - "Пельменну", який функціонував у 1972-1984 роках. Підпорядковувався він філії робітничого постачання (багато хто пам'ятає ОРС і його магазини). Розміщувався він на місці сучасної добудови приватної пекарні ФОП "Плужник В.М."
Цегляна будівля, де був спочатку була кухня, буфет і один зал швидко знайшла своїх пошановувачів і незабаром добудували ще один, літній зал. Великий холодильник, куди працівники заходили за м'ясом, був розташований поряд з кухнею. В меню цього кафе обов'язково входили пельмені, які ліпили вручну, суп-харчо з бараниною, борщ, плов, шніцелі, бефстроганов та багато інших страв. Перших своїх відвідувачів "Пельменна" приймала вже о 7 годині. Особливо людно тут було в обідню пору.. Працював і буфет, де можна було купити ситро, цукерки, пиво. На етикетках пляшок ставили штамп закладу. Це для того, щоб працівники не придбали напої в магазині і не продали тут, бо пиво, наприклад, продавалось на 2 копійки дорожче...
Відмічали тут дні народження, весілля, зустрічі однокласників, різні ювілеї... Олександр Титович Лінчук, відома в місті людина, відмічав в цій залі свої 55 років, ідучи на заслужений відпочинок. Робили тут і поминальні обіди. Люди схвально відгукувались про страви, адже готували їх з натурального м'яса, якісних борошна і овочів...
Багато змін відбулось у житті нашого міста. Перестала функціонувати і "Пельменна" на вулиці Шевченка. Її перевезли на територію міжколгоспбуду, якого теж тепер нема...
Натомість в Христинівці зараз можна поїсти чи відгуляти якусь подію в піцерії, барах, ресторанах, кафе... Тож "Пельменна" живе лише в пам'яті, історії і старих світлинах.
