СЛОВО ПРО СОЛДАТА
Від народження людина отримує у спадок риси обличчя, колір волосся і очей – все це від мами, тата, дідусів чи бабусь. А ще вона успадковує прізвище батька, яке пов’язує людину генетично з далекими пращурами. Бо, як стверджують спеціалісти-генетики, саме з генами передаються здібності і таланти. Не треба довго шукати генеалогічні корені носіїв прізвища Кошовий. Зрозуміло, що пращур, який отримав таке прізвище, був козаком, керував козацьким кошем. А отже, як справжній козак, любив Україну, боровся за її волю, був розумним, кмітливим, чесним вояком.
Прадіди могли б пишатися своїм нащадком –
Кошовим Олегом Миколайовичем. Народився він у місті Христинівка. Тут виросла
його мама Наталія Залізко, сюди на роботу в локомотивне депо приїхав його
батько Микола Кошовий. Христинівка їх познайомила, тут вони одружились.
Відгуляли гарне весілля, і молоде подружжя почало спільне життя, почались
будні, наповнені турботами, мріями, роботою. В цю сім’ю, де
панували любов і злагода, охоче прилітав лелека, подарувавши сина Олега і
доньку Валентину – турботу, допомогу і опору. Син ріс справжнім помічником:
так, як і тато, він закоханий в техніку. Шум двигунів для нього звучать, як
музика, а мастило пахне, ніби дорогі парфуми. Роки летять швидко. В турботах,
роботі вони минають непомітно. Син закінчив 9 класів, коли батьки втілила свою
мрію – купили будиночок в селі Мала Севастянівка. На місці старенької хатини
звели будинок-красень. Місце гарне і мальовниче, життя в селі, наповнене
працею, має свої принади: тиша, свіже повітря, домашня городина, сад радує
соковитими фруктами, домашня живність доповнює поживними стравами і
щоденний, і святковий стіл. Олег, хоч і сумував за друзями, однокласниками,
але легко знайшов нових товаришів у сільській школі. У червні 2004 році отримав
атестат про середню освіту, а 1 вересня уже був студентом радгоспу-технікуму у
Тальянках. По його закінченню мав диплом спеціаліста, але відчував, що цих
знань недостатньо, тому вирішує продовжувати навчання в Уманському державному аграрному
університеті. Перейшов на заочне відділення, отримав повістку з військкомату,
одягнув солдатську форму. То був місяць листопад, юнаку був 21 рік. З тих пір
кожен одинадцятий місяць року для нього оповитий спогадами про початок служби в
ЗСУ. Офіційною мовою документів його служба звучить так: «Старший сержант –
інструктор з водіння групи водометних автомобілів спеціального призначення «Торнадо»
роти бойового забезпечення».
Події
Майдану, військове вторгнення на Сході України не залишили байдужим і молодого
вояка. З 8 серпня по 6 жовтня старший сержант Кошовий О.М. з своїми побратимам
був в районі міста Маріуполь. За участь у тій операції має відзнаки і подяки
командування, хоч сам розповідати про той час не хоче.
Наш
земляк, старший лейтенант , командир роти О.М.Кошовий в даний служить в
національній гвардії України в частині № 3027 в селі Нові Петриківці в
Київській області. Ця служба - для справжнього чоловіка. Потрібні знання,
досвід, фізична підготовка. Для нащадка українського козака, продовжувача роду,
для героя АТО – це справа честі.
Олегом
Миколайовичем пишаються батьки, сестра, дружина Наталія, п'ятирічна
донька Аріна, трьохрічний син Тимур. Вони знають, що у них є сильне плече і
сильні руки того, хто вміє працювати, охороняти, захищати, підтримувати і
любити.
12 грудня Олег Миколайович святкуватиме своє 35-річчя. Його вітатимуть ті, хто його любить, хто з ним служить, ті, з ким він стояв пліч-о-пліч під Маріуполем, його рідні, друзі і однокласники. До найкращих побажань приєднуємо і привітання від земляків, від тих, хто вдячний йому за активну життєву позицію, небайдуже серце, патріотизм і чесність.
Немає коментарів:
Дописати коментар