. Щороку 30 серпня у світі відзначають Міжнародний день зниклих безвісти.
В цей день проходять заходи, які мають нагадати про тисячі українців, які в роки цієї отримали такий
сумний статус. Тисячі людей, чия доля невідома. Це чиїсь батьки, діти, родичі. Саме про це і вірш
юної христинівчанки Ліни Іщенко "Завис мій тато між небом і землею". Цей вірш отримав диплом на обласному
конкурсі поезії "Дитячі голоси війни".
Вже майже рік не дзвонить мені тато.
«Він безвісти пропав», - сказали нам у військкоматі.
Той сумнозвісний Бахмут кудись його подів.
Чому тата захистити ніхто не зумів?
Командири й генерали, поясніть мені,
Як пропасти може воїн на війні?
Ви у бій його послали з наказом: «Вперед»!
Не привезли його мертвим, не попав і в лазарет.
Тепер сумні й невеселі очі в матусі,
Вже вкотре викликають «швидку» для бабусі.
А ворог лютує, бомбить і вбиває,
Навіть до діток маленьких жалю він немає.
Дідусь хмурить брови і губи кусає,
А звістки від тата так довго немає.
Новини тривожні, сирени волають
Сьогодні Героя у вічність знов проводжають.
Я хочу, щоб татко живим повернувся,
Притиснув до серця, і нам посміхнувся.
Я хочу із ним розмовляти,
А не тільки світлину батьком називати.
Ми чекаєм, що прийде з полону чи з бою,
Татусю, я люблю тебе й пишаюсь тобою.