Пам'ятаймо про тих, що безвісти пропали...

.   Щороку 30 серпня у світі відзначають Міжнародний день зниклих безвісти.

В цей день проходять заходи, які мають нагадати про тисячі українців, які в роки цієї отримали такий 

сумний статус. Тисячі людей, чия доля невідома. Це чиїсь батьки, діти, родичі. Саме про це і вірш 

юної христинівчанки Ліни Іщенко "Завис мій тато між небом і землею". Цей вірш отримав диплом на обласному

конкурсі поезії "Дитячі голоси війни".

Вже майже рік не дзвонить мені тато.

«Він безвісти пропав», - сказали  нам у військкоматі.

Той сумнозвісний Бахмут кудись його подів.

Чому тата захистити ніхто не зумів?

Командири й генерали, поясніть мені,

Як пропасти може воїн на війні?

Ви у бій його послали з наказом: «Вперед»!

Не привезли його мертвим, не попав і в лазарет.

Тепер сумні й невеселі очі в матусі, 

Вже вкотре викликають «швидку» для бабусі.

А ворог лютує, бомбить і вбиває, 

Навіть до діток маленьких жалю він немає.

Дідусь хмурить брови і губи кусає,

А звістки від тата так довго немає.

Новини тривожні, сирени волають

Сьогодні Героя у вічність знов проводжають.

Я хочу, щоб татко живим повернувся,

Притиснув до серця, і нам посміхнувся.

Я хочу із ним розмовляти,

А не тільки світлину батьком називати.

Ми чекаєм, що прийде з полону чи з бою,

Татусю, я люблю тебе й пишаюсь  тобою.