З когорти ліквідаторів

       Коли в Ліщинівці мова заходить за  Василя Олексійовича Жука, односельці говорять про нього з повагою: "З хорошої сім'ї чоловік", "Гарна людина", "Добрий господар", "Надійний"... 

     Народився він в нашому селі 11 лютого 1958 року. По старому церковному календарю це день трьох святих. В честь одного з них наймолодшого сина нарекли Василем. Батьки працювали в колгоспі: Олексій Григорович - механізатором, а Галина Леонтіївна - дояркою.  Працювали так, що їх портрети не сходили з Дошки Пошани і в селі, і в райцентрі. В домашньому архіві зберігаються їх  ордени, медалі, Подяки, Грамоти, які отримані були за таку важку працю.

    Маленького Василька бавила старша сестра Надія. Вона його годувала, читала казки. А брат Іван виховував у нього чоловічих характер, щоб був сильним і вмілим. А працелюбності, доброти і чесності всі вони вчились у своїх батьків. Ще із шкільних років Василь був з батьком  і на тракторі, і в комбайні. Із захопленням дивився, як заходив комбайн у поле пшениці, як сипалось добірне зерно у кузов машини, як позаду залишалась лише золотава солома. Тому, після закінчення у місцевій школі 8 класу, подав документи в Уманське ПТУ, де здобув професію тракториста-комбайнера. Був серед кращих студентів, бо і трактор, і комбайн уже знав,  адже допомагав татові ремонтувати цю техніку. Одразу після училища пішов навчатись на курси   шоферів. Бо дуже хотів уміти водити автомобіль.

   У 1976 році юнакові виповнилось 18 років. Повістку з військкомату чекав, розумів, що це його обов'язок - навчитись захищати Вітчизну. Служити випало у Німеччині. Нові реалії життя, нові враження, але незмінними були витривалість, фізична підготовка.  Старший сержант, начальник-водій танка службу проходив так, що батьки отримували від командування подяки. 

 Після   мобілізації зробив для себе висновок, що до отриманих спеціальностей йому потрібно опанувати ще токарно-фрезерувальну справу. Бо розумів, що без цього проблемно займатись ремонтом техніки. 

      Як всі його ровесники, працював, допомагав батькам, а ввечері збирались у клубі. Там і кіно, і танці, і теніс, і більярд. Часто ходили до клубу і в сусідню Греблю. І наречену собі вибрав з цього села. Валентина, найкраща з дівчат стала його дружиною, матір'ю його дітей: сина Олександра і доньки Віти. Працював молодий механізатор бригадиром тракторної бригади, зав. майстернею.

   1986 рік увірвався в наще життя жахливою трагедією на ЧАЕС.  Повістку з війьккомату отримав  влітку.  Прибув у Прип'ять в липні і по серпень був у групі інженерно-машинного розгородження. За якихось 200-300 метрів від зруйнованого реактора відгортали його пошкоджені рештки, вивозили  та утилізували ці смертоносні уламки. 

   Ця найбільша техногенно-екологічна катастрофа забрала в багатьох ліквідаторів  здоров'я. Високу дозу опромінення отримав і наш земляк.  Коли дозиметр показав найбільш допустиму дозу - 22 рентгена, його демобілізували. Було йому, учаснику ліквідації аварії ІІ-ї  категорії  в той  час 28 років...

    Крім роботи і домашніх турбот, серйозно зайнявся спортом. Щодня вранці пробігав 10 кілометрів, загартовувався. І  набрався  сили, відновився, повірив у себе.  Боляче переживає звістки про смерть тих ліквідаторів, кого передчасно забирає смерть. Це наслідки отієї невидимої радіації. 

     Розпались колгоспи, але земля -годувальниця не може бути без господаря. Спочатку самотужки обробляв землю, яку отримав у пай сам і батьки. Пізніше люди побачили його господарську жилку, віддали в оренду  ще паї. Назвав своє фермерське господарство в честь сина  "Жук Олександр Васильович", вірячи, що син продовжить його справу.

      Горе і втрати не обходять цю дружну сім'ю. Найболючіша - смерть дочки Віти. Вони боролись з її недугою, але  програли цю боротьбу. Її син, їх онук Богдан, яким вони опікуються, підтримує бабусю і дідуся. Зараз Богдан опановує шоферську справу  Щасливі вони, коли і синові діти  Олена, Тимур,Зоряна  стають їх гостями.

     Роки і час, проведений в зоні біля реактора, підкошують здоров'я. Але  Василь Олексійович  їм не піддається. Поряд - сім'я, добрі люди. А іще улюблена справа. В його домашній майстерні знаходяться токарні, фрезерувальні станки. На них він виточує потрібні деталі. І не тільки для себе. Нікому він не відмовляє, допомагає і сусідам, і односельцям.

      А іще ця сім'я займається благодійністю. Дають кошти на ЗСУ, в місцевий дитячий садок і школу. На ремонт чи на солодощі дітям, на допомогу нашим захисникам грошей не шкодують. Хоч не хизуються цим, не вихваляються.

     Ми пишаємось нашим земляком, справжнім патріотом України. Зичимо йому здоров'я, сили, Божої опіки, хороших новин, надійних людей поряд.

 І всім нам - якнайшвидшої  Перемоги

  

6 грудня – День Збройних Сил України!

 

Коли нестерпно холодно і вдень, і вночі, ви тримаєте фронт, і завдяки вам тримаються всі. Завдяки тобі, український воїне! – Володимир Зеленський, Президент України.

Десятий рік поспіль цей день ми відзнчаємо в умовах війни, втретє під час повномасштабного вторгнення ворога і вдруге, коли за новим календарем християни відзначають День Святого Миколая – свята мрій і надій.

Вітаємо всіх наших героїв, які віддають усе заради миру, свободи та незалежності нашої держави. Ваш мужність і сила – це те, що дозволяє нам вірити в краще майбутнє!

В центральній бібліотеці відкрита виставка «На варті України». Запрошуємо відвідувачів познайомитися з підбіркою книг та інформаційних матеріалів.

В рамках Хабу цифрової освіти бібліотека інформує. Отримайте кошти на книжки — послуга «єКнига» скоро буде доступна в Дії

       

    З грудня Кабінет Міністрів України ухвалив рішення, завдяки якому Міністерство культури та стратегічних комунікацій України спільно з Міністерством цифрової трансформації України та Українським інститутом книги запускають програму «єКнига» в застосунку Дія. Вона допоможе стимулювати читацьку активність, а також підтримати українське книговидання.

18-річні українці отримають фінансову допомогу в розмірі 908 гривень. Ці кошти можна буде витратити на придбання книг українською мовою — у паперовій, електронній формі чи аудіоформаті.

Протягом 3-х місяців після зарахування коштів їх необхідно використати в книгарнях, що доєднались до програми.

Оформити заявку та отримати допомогу дуже просто й швидко — усе відбувається онлайн через застосунок Дія.

Як скористатися?

·    авторизуйтеся у застосунку Дія;

·    виберіть послугу «єКнига»;

· перейдіть за посиланням, відкрийте спеціальну віртуальну банківську картку «єКнига» в одному із банків України для зарахування допомоги та подайте заявку;

·   якщо заявку схвалено, гроші зарахують на картку «єКнига»;

·  використайте кошти у книгарнях, що беруть участь у програмі, протягом трьох місяців.

Якщо кошти залишаться невикористаними, вони автоматично повернуться до Українського інституту книги.

Купувати книги можна лише українською мовою, у книгарнях, які беруть участь у програмі. Список книгарень буде опубліковано на сайтах ДІЯ та Українського інституту книги.

Оплатити придбання книг карткою «єКнига» можна у безготівковій формі: безконтактно з використанням смартфона (NFC) на терміналі в книгарні або з використанням реквізитів картки «єКнига» на сайті книгарні.

Крім того, через рік після закінчення воєнного стану при народженні дитини таку допомогу зможе отримати один із батьків чи її законний представник.

Держава обрала саме ці категорії, щоб заохотити молодь читати книги та підтримати сім’ї з маленькими дітьми, сприяючи розвитку любові до читання з самого дитинства.

Програма «єКнига» фінансується з державного бюджету та є кроком до популяризації української книги.

Згідно з опитуваннями восени 2019 року, середньостатистичний українець читав близько 9 книг на рік. Найбільше читають люди старшого віку (від 60 років і більше) та молодь (18-29 років) — у середньому 10,7 і 9,8 книги відповідно.

Нехай прийдешній рік буде переможним – просимо про це в Миколая

 

Святий Миколай жив дуже давно, 1600 років тому і зовсім не в Україні. Народився він на півострові Лікія в місті Патарі між 270 та 286 роками (нині це територія Туреччини) в родині багатих і благородних батьків. Батьки померли, коли Миколай був ще малий, але залишили синові велике майно. У Миколая було добре серце, тому вирішив роздати свої статки бідним. Кожної ночі накладав повний міх усякої їжі: м’яса, хліба, медяників, а також одягу і грошей і розносив по селу, та розкладав біля порога хати, де жили бідні діти. А зранку вилазив на дах своєї хати і роздивлявся, як радіють вони його дарункам. Дядько Миколая був єпископом у м. Патар, і він зауважив, що його племінник заглиблений у Святе Письмо, багато часу проводить у молитві, відзначається побожним життям, і взяв його до себе. Спочатку хлопець був читцем у храмі, потім дияконом, а потім був посвячений на священника, а пізніше за добрі справи і за віддане служіння Богові, висвячений на єпископа. Він був єпископом міста Міри (сучасна Туреччина) в IV столітті.

Коли помер Святий Миколай і його душа стала перед Богом, Господь спитав: «Чого бажаєш, мій Миколаю, за добре життя на землі?» – Нічого не бажаю, тільки дозволь мені, Боже, сходити час від часу з неба на землю і відвідувати дітей. Усміхнувся ласкаво Господь і сказав: «Знав я, яким буде твоє прохання. Щороку, в день своїх іменин зможеш сходити на землю». Відтоді кожного року Святий Миколай ходить по землі і розносить дітям дарунки. У сьогочасній Україні після переходу Православної церкви України на новий церковний календар (новоюліанський) свято Св.Миколая відзначається 6 грудня.

Слухняні діти знаходили солодощі, іграшки та інші приємні сюрпризи під подушкою чи в шкарпетках, які вночі приніс їм Миколай. Це одна з найулюбленіших традицій серед дітей. А ось вередливі неслухи та бешкетники знаходили під своїми подушками лише різочку. Вона слугує своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися, щоб отримати прихильність цього святого наступного року.

Святий Миколай, згідно переказів, звершив багато чудес за життя і після смерті. Його вважають покровителем Греції, України, Неаполя, Сицилії, Лотарингії, багатьох європейських міст. На його честь названо українське місто Миколаїв.

Щоб наші читачі дізнались більше про житіє святого Миколая, в центральній бібліотеці організована книжкова виставки, біля якої проводилися заходи.

 

Попри війну в Україні, День святого Миколая залишається важливою подією, яка об'єднує родини. Це свято символізує доброту, взаємодопомогу та віру в дива. Особливо в умовах нинішньої складної ситуації в країні, коли люди шукають надії та підтримки, цей день стає ще більш важливим для збереження духовних та культурних традицій.

І ми всі щиро звертаємося до Св. Миколая: «Святий Миколаю, дай здоров’я сили і витримки нашим воїнам і допоможи українцям здобути Перемогу! Благослови миром Україну!»

Поміж ясних зір витають білі коні Миколая.

 У рамках Тижня читання бібліотека для дітей підготувала книжкову інсталяцію « - Ой, весела в нас зима, веселішої нема…». Читачі отримують задоволення від читання в голос народознавчих оповідок «Поміж ясних зір витають білі коні Миколая» та мають чудову нагоду об'єднатися навколо дитячого та сімейного читання, повернутися до улюблених з дитинства книжок і поділитися теплом історій із близькими. У цей непростий для нашої країни час спільне сімейне читання дитячих книжок дарує надію й тепло, необхідні кожному.