Вечір напередодні Різдва, який в Україні називають Святвечір, – важливе християнське свято, з яким пов'язано безліч традицій. Одна з них – готувати 12 страв, кожна з яких має свій сакральний символізм.
Головна страва трапези – кутя. Це традиційна ритуальна обрядова страва слов’янсько-різдвяного циклу,
яка має глибоке коріння в історії та культурі. Її походження сягає
дохристиянських часів, коли наші предки шанували природні сили та проводили
обряди на честь урожаю. Кутя була символом достатку, родючості й пам’яті про
предків.
Дохристиянський період
У язичницькі часи кутя готувалася як частина
жертвоприношень богам. Вона символізувала єднання людини з природою і родючістю
землі. Основні інгредієнти – зерно (зазвичай пшениця), мед і мак – мали
ритуальне значення.
· Зерно (пшениця, ячмінь або просо) –
символ життя, відродження й циклічності природи.
·
Мед – символ щастя й
багатства.
·
Мак – пов’язувався з
плодючістю та спокоєм.
Християнська традиція
З утвердженням християнства язичницькі обряди
трансформувалися, але кутя залишилася важливим елементом свят і зберегла своє
символічне значення, увійшовши до святкового циклу як обов’язкова страва на Святвечір.
У християнському контексті вона символізує вічне життя, єдність родини і спільноти,
а також духовне очищення.
Кутю готували з особливою увагою і старанністю. Її часто
освячували у церкві перед Святвечором. Безпосередньо у самий Святвечір кутя
ставилася на почесне місце на святковому столі. Її їли першою, щоб благословити
вечерю. Після цього переходили до інших пісних страв (пироги, борщ, смажена
риба, вареники, голубці, капуста тощо).
Ритуальна роль (обряди та вірування)
Кутя має особливе значення під час різдвяних свят.
- У Святвечір на особливу увагу заслуговує обряд «нести кутю на покутю» – на стіл та до домашнього іконостасу. Адже ця обрядова страва має стояти протягом усіх свят. Найчастіше до обряду залучали наймолодшого хлопчика у сім'ї, але в деяких регіонах України започатковано інакше – або господар дому вносив ложку куті до хати, «закликаючи» добробут і врожай, або ж макітру чи полумисок із кутею вносила господиня.
Місце, де має стояти кутя, заздалегідь прикрашали сіном. З нього робили
гніздо, куди, власне, і ставили горщик із головною обрядовою стравою. Зверху прикривали
хлібом із щіпкою солі. Після різдвяних свят цим сіном годували свійських тварин
і робили підстилки для курей із курчатами.
- На Щедрий вечір готувалася «багата» кутя з
більшою кількістю інгредієнтів.
- Голодна кутя – більш проста страва, яка
символізує покаяння і підготовку до Водохреща.
- Закликання долі – кутю
використовували для обрядів передбачення. Наприклад, ложку куті кидали до стелі
й лічили, скільки зерняток прилипне. Вважалося, що більше – то ліпше. Тим більшим буде приплід наступного року і
рік буде щасливим.
- Обід
для душ – після святкової вечері на столі
прийнято було залишати кутю на всю ніч, поклавши поруч ложки, щоб душі померлих
родичів могли пригоститися.
- Зв'язок із природою – господар міг
виносити кутю на подвір’я, закликаючи врожай.
- Носити кутю до кумів, хрещених батьків, родичів на другий день
Різдва разом із вечерею – ще одна традиція. Натомість вони обдаровують похресників подарунками та дають власну кутю.
Сучасність
Сьогодні
багато елементів обрядової культури лишились у минулому. Проте звичай готувати
обрядову страву на Святвечір і Різдво міцно вкорінився в нашій святковій
культурі. Тому і сьогодні кутя залишається важливим символом
різдвяних свят у багатьох українських родинах. Її готують не тільки для
вшанування традицій, але й для збереження зв’язку між поколіннями. У різних
регіонах України рецепт може відрізнятися. Сучасні
господині навчилися готувати кутю з перловки, рису, ячменю, з додаванням
сухофруктів, горіхів, і, навіть, гарбуза, ягід та шоколаду. (Це може бути ще
одна, досить насичена і об’ємна стаття. На теренах Інтернету рецептів
приготування куті безліч).
Тож, закликаємо дотримуватися
обрядів наших предків, хай в нашій обрядовій кухні кутя, як і раніше, займає одне з почесних місць!
Немає коментарів:
Дописати коментар