Боянич слова з орадівського кореня

15 років минуло з того дня, коли з синього небосхилу впала яскрава зірка. Куди падають зорі, коли душа іде на небо? Зірка Станіслава Зінчука вознеслась до Всевишнього, а тіло знайшло вічний спочинок в рідній орадівській землі, звідки родом сам поет і його діди-прадіди.

В 2010 році важка недуга забрала чоловіка, батька, тестя, талановитого поета, краєзнавця, громадського діяча, людину, яка була закохана в рідний край, в Україну. Їм він присвятив своє життя, свою творчість, свою любов. Його вірші – розповіді про історію держави, його вірші – заповіти для прийдешніх поколінь, його вірші – віра в світле майбутнє України.

Творчість поета має багато своїх прихильників і поціновувачів серед земляків. Тому так часто в літературному музеї центральної бібліотеки проходять літературні години, конкурси на краще читання віршів поета-земляка. Свою любов до слова, до книги, до рідного краю Станіслав Сергійович передав і своїй доньці Соломії, яка вже має свої публікації. А ще пані Соломія часто передає нашій книгозбірні нові книги, періодичні видання, експонати до літературного музею. За що читачі та бібліотечні працівники їй щиро вдячні.

29 січня в центральній бібліотеці відбулася година вшанування «Сузір'я його таланту». Присутні ознайомилися з творами Станіслава Зінчука, читали його вірші, переглянули експонати музею.

Його твори актуальні і сьогодні, бо написані щиро, талановито, з любов'ю. Вони житимуть і хвилюватимуть людей доти, доки житиме Україна. А, отже, вічно. Цей масовий захід пройшов в рамках програми «єМістечко – простір для кожного!» за підтримки Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє».

Справжня поезія не вмирає, ми віримо в це і знаємо.

 

Світ казок та пригод Всеволода Нестайка.

 Всеволод Нестайко – унікальний письменник української дитячої літератури: він єдиний із прозаїків, хто писав тільки для дітей упродовж півстоліття. Автор, чиї твори увійшли до золотого фонду дитячої літератури. Він залишається не лише найчастіше друкованим і тиражованим автором, а й найбільше читаним і реально затребуваним. Книги письменника видавалися 136 разів багатьма мовами світу, в незалежній Україні - 53 видання. Загальний наклад - понад 2 млн. примірників. Його трилогія «Тореадори із Васюківки» внесена до Почесного списку ім. Андерсена як один з найвидатніших творів світової літератури для дітей. В бібліотеці для дітей відбулася літературна мандрівка «Світ казок та пригод Всеволода Нестайка», яка спрямована заохочувати читачів до читання творів письменника.

Під Крутами пішли в безсмертя

     107 років відділяють нас від подій 29 січня 1918 року, коли три сотні юнаків стали на захист незалежної української держави. Після проголошення 22 січня 1918 року Четвертого універсалу про державність України, озброєна червона орда посунула на Київ. Уряд закликав стати зі зброєю в руках на захист українських кордонів. Серед патріотів, поряд з вояками Центральної ради, були три сотні добровольців  січового куреня: студенти, гімназисти і просто діти, яким було ледь за 14 років. Вони були сповнені молодечого запалу, віри в перемогу, любові до України

Цілий день до вечора юні сміливці стримували шеститисячне військо ворога. Фронт розтягнувся на кілька кілометрів під Крутами. Були вбиті, поранені, полонені, та не було серед українських патріотів зрадників і слабких духом. Вони не просили пощади, не зрадили своїй присязі  на вірність України...

В роки незалежності нашої держави стали відомі сторінки історії, які перекручувались або замовчувались. Серед таких кривавих подій, про які тепер можна говорити, і бій під Крутами. Історики, дослідники, письменники присвятили відважним сміливцям книги, статті, есе. Створено документальний фільм, відкрито музей, який розповідає про подвиг тих юнаків, в серцях яких палала любов до України...

Серед тих, хто боронив Україну в ті дні, були і наші земляки - уродженці Черкащини. Нащадки бережуть їх імена.

Події тих днів, того бою, тієї боротьби за волю нашої держави перегукуються з подіями сьогодення. На Сході України наші найкращі сини і доньки народу знову стали на смертельний герць з російськими окупантами.

Вшановуючи подвиг крутянців, в центральній бібліотеці пройшла година історичної правди «Нев'янучий вінок пам'яті героїв Крут», на якому були присутні дев'ятикласники міського ліцею № 2 з класним керівником Слюсаренко Лесею Анатоліївною. Вони познайомилися з матеріалами книжково-документальної виставки «Юні оборонці Батьківщини». Ведучі масового заходу Світлана Кулеша і Тетяна Тімофєєва розповіли про ті трагічні і героїчні події. Учні передивилися документальний відеофільм про крутянський бій. Героям того бою українські поети присвятили багато віршів, які і декламували школярі. Ця година пройшла в рамках програми «єМістечко - простір для кожного!» за підтримки фонду програми«єМістечко простір для кожного!» за підтримки Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ) The project is supported by the EVZ Foundation.

Перед старшокласниками виступила Катерина Горбенко, кандидат філософських наук, викладач історії України, переселенка, яка доповнила своєю розповіддю інформацію про Крути.

Юні христинівчани з хвилюванням і трепетом передивились матеріали музейної кімнати, присвяченої вщануванню пам'яті Героїв-земляків, які загинули від рук рашистів. Ці герої прийняли естафету від попередніх поколінь захисників незалежності України. Ми пам'ятаємо їх, їх подвиг. І молодь прийме естафету любові до своєї Батьківщини.

Все буде Україна!

Козацькими стежками української історії.

 Гетьман Війська Запорозького, талановитий воєначальник і полководець, який отримав ряд великих перемог, що ввійшли в історію. Підняв українські землі на визвольну війну проти Речі Посполитої у 1648-1657 роках. Заявив, що його мета - звільнення всього українського народу від польської неволі та об'єднання українських земель у незалежну державу.

Щоб вистояти в боротьбі з Річчю Посполитою та Османською імперією, підписав з Московською Переяславські домовленості в 1654 році, які гарантували Україні, в першу чергу, військову допомогу з боку Росії.

Укладаючи договір, гетьман не передбачив стратегічної поразки від «обіймів» Москви, яка, почала вважати українські землі «своїми», насаджуючи своїх воєвод і свої порядки, призначаючи своїх гетьманів. У підсумку після смерті Богдана Хмельницького на українських землях почалася 30-річчя "Руїна" (1657-1687). 10 гетьманів після його смерті безуспішно намагалися позбутися влади Москви.

Проте історія цього періоду має багато білих плям, і тексту Переяславської угоди чи хоча б його копії немає. За новими дослідженнями істориків факт їх існування піддається сумніву.

Помер Хмельницький 6 серпня 1657 р. в Чигирині. Похований у Суботові, в Іллінській церкві, побудований його коштом.

Діяв колись у нас інкубатор...

                                                                                       Христинівка від А до Я

 Багато організацій і установ в Христинівці  створені в той час, коли  почалася  колективізація сільського господарства.  Саме тоді, в кінці 30-х років минулого століття, коли налагоджувалася  спеціалізація колгоспів,   виникла потреба в інкубаторній станції у нашому місті.  Частина колгоспів, згідно розпоряджень  міністерства сільського господарства почала вирощувати птицю. 

    Це підприємство кілька разів змінювало свою назву, керівників, приходили нові працівники, покращувалась матеріально-технічна база, зростало виробництво.

    Перше приміщення інкубатора знаходилось на цій же території, але трохи ближче до вулиці Європейської.  В роки окупації інкубатор продовжував свою роботу.  Ті, хто там працював, а в основному це були  молоді дівчата, не підлягали вивезенню на примусові роботи в Германію, вони, їх праця були потрібні тут. Адже солдати вермахту хотіли їсти м'ясо.

   Після звільнення Христинівщини від фашистських окупантів, весною 1944 року інкубатор знову почав вирощувати молодняк птиці для колгоспів. Умови праці були непростими: більшість вікон були вибиті вибуховими хвилями під час бомбардувань залізниці - колії проходили зовсім поруч.  Кінцевий результат залежав від сортувальників, операторів, механіків, електриків, завідуючої виробництвом. Була тут своя бухгалтерія, транспорт, водії.  Інкубатори  РТИ-3, вироблялись  в П'ятигорську і надійно служили багато років.

     Інкубатор працював, вносив свою частину у розвиток галузі і міста. В 1964 році інкубаторна станція перейшла в нове приміщення, яке зводили будівельники міжколгоспбуду.  Будівництво тривала більше двох років.  Приміщення мало більшу площу, мало сучасне обладнання, тому мало можливість  вирощувати більше молодняка птиці.

     В 1971 році інкубаторна станція отримала статус "міжколгоспної".

 В сезон вилуплювалось більше 600 тисяч курчат і 120 тисяч водоплавної птиці.  Потужності збільшились, і інкубатор продавав молодняк птахів населенню. Багато хто ще пам'ятає великі черги бажаючих придбати курчат, каченят, гусенят. Чергу засмали звечора чи посеред ночі.  Лаялись з тими, хто хотів пройти  без черги. А іще шукали знайомства з працівниками інкубатора, щоб придбати  живність по "блату". Працівників  в цьому колективі було небагато, але вони були дружними і відповідальними. Майже всі мали сільськогосподарську освіту, любили свою справу, раділи успіхам. Колектив отримував Грамоти, Подяки, премії. Серед підприємств свого напрямку часто виходили переможцями в змаганнях по багатьох показниках. Про цей колектив писала і наша "Трибуна хлібороба". 

     Робота в інкубаторі вимагала знань, вмінь, навичок. Ветерани допомагали молодим освоїти всі тонкощі такої непростої справи - з яєць отримати маленький пухнастий живий клубочок, який за кілька місяців ставав гарною пташиною, що даватиме м'ясо, яйця й пух.

     В 90-х роках  ажіотаж на молодняк став меншим. Виросли ціни на нього, зменшилось населення в селах, а отже і  домашніх господарств, де  гелкотіло  і кудахкало.   Інкубаторно-птахівниче підприємство почав вивозити свою живу продукцію в села для продажу. Продавали не тільки в селах свого району, а і в в сусідній Вінницькій області. Домовлялися з керівниками з керівниками господарств та виконкомами  місцевих Рад про завезення птиці в населені пункти транспортом господарств.

       Розпались колгоспи, непотрібною стала і ця організація, яка спочатку перейшла в приватну власність, а потім і зовсім припинила своє існування.

  В свій час інкубаторну станцію очолювали  Афанасій Михайлович Василенко (з 1946 року), Юрій Трохимович Губницький та інші.

 Стоять великі  приміщення на досить великій території по вулиці М.Кривоноса. Дерева-велетні, ровесники  інкубаторно-птахівничого підприємства,  а просто - інкубатора  шумлять спогадами про минуле і  про працівників.

  

Вірші з бійниці.

 22 січня 2025 поету Максиму Кривцову «Далі» мало б виповнитись 35 років, але йому назавжди залишиться 33…

Максим був учасником Революції гідності, АТО та, згодом, пішов добровольцем на фронт вже під час повномасштабного вторгнення, де став бійцем Сил спеціальних операцій.

Максим писав вірші ще з підліткового віку. Друкувався в збірках із творами інших авторів – “Книга Love 2.0. Любов і війна”, “Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну”, “Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?”.

2023 року видав авторську збірку поезій “Вірші з бійниці”, яку було визнано однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією української міжнародної неурядової організації, яка об’єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів “ПЕН”.

Пісню за його віршами, під назвою "Жовтий скотч" виконав Юркеш для фільму "Наші котики" – пригодницької комедії про українських військових у 2014 році. Під час повномасштабного вторгнення Юркеш записав ще дві пісні на слова Кривцова – "Панівна висота" та "Він з ЗСУ, вона з ТРО".

Максим загинув 7 січня 2024 року разом зі своїм рудим котом, якому присвятив вірш.

Після смерті він залишив нам часточку свого безсмертя - вірші.

Цю збірку надруковано вже після смерті автора та подаровано нашій книгозбірні Сергій Кудяшоў . То ж тепер ви маєте змогу познайомитись з творчістю Максима Кривцова в наші бібліотеці.

Соборна мати Україна – одна на всіх, як оберіг!

День соборності України – велике державне свято, яке відзначають щороку 22 січня. Це заборонене радянським режимом торжество проголошує територіальну єдність країни.

Ми не просто так відзначаємо 22 січня День соборності України. У цю дату 1919 року в Києві було підписано Акт злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. Документ проголошував створення єдиної української держави та об'єднання двох армій.

На жаль, мрія українців про власну вільну країну тоді не збулася. Невдовзі після підписання Акта українські землі знову роз'єдналися, і лише 1991 року наша батьківщина нарешті здобула незалежність. А з 1999 року почали офіційно відзначати День соборності України, який за радянських часів був заборонений.

Головний звичай Дня соборності – об'єднання людей у живий ланцюг. Уперше таким чином українці зібралися 1990 року на честь 71-річчя Акту злуки. Довжина ланцюга становила понад 770 км – від Івано-Франківська до Києва через Стрий, Львів, Рівне та Житомир. Понад 3 мільйони людей взяли участь в акції.

До Дня Соборності в стінах нашої книгозбірні представлена виставка – літопис «Соборна мати Україна - одна на всіх, як оберіг !» Під час повномасштабної війни, як ніколи важливо знати свою історію. Чекаємо на вас для ознайомлення з історичною літературою. 

«Стане славна мати-Україна, одна-єдина, неподільна...»

Протягом віків український народ творив, виборював, втрачав і знову здобував свою державність. Нас роками поневолювали, гнали на чужину, морили голодом. Важким і тернистим шляхом шла Україна до своєї свободи і незалежності. Скільки крові пролито нашими предками за рідний край, скільки поневолювачів зазіхали на наші землі...

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта Злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. У зачитаному на зібранні «Універсалі соборності» відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України...»

Акт Злуки став легендою і символом нашої держави, нашого майбутнього. За єдину і соборну Україну воюють і наші славні воїни ЗСУ. Вони не зраджують своїх предків, не зраджують їх мрії про цілісність українських земель, незалежність і соборність України.

Про такий важкий шлях України до соборності і єдності розповідає виставка-інсталяція «Україно, соборна державо, сонценосна колиско моя», організована в центральній бібліотеці. Цю виставку ми запропонували учасникам урочистого зібрання, яке проходило на Соборній площі. На ній зібрані книги, статті, історичні дослідження і документи. Матеріал книжкової виставки висвітлює події минулого і сучасності, розповідає про сьогоднішніх героїв, які прийняли від своїх прадідів любов до України. Ми віримо в них, в торжество ідеалів нашого народу, в нашу Перемогу. Про це говорила ведуча зібрання, директор центральної бібліотеки Раїса Шумовська. Бібліотекарі взяли участь в живому ланцюгу єдності – символі нашої віру в Перемогу.

Все буде Україна!

Кіборги – національний символ відваги

Земле моя, кров’ю предків полита.

Земле в садах – у вінках!

Скільки топтали ворожі копита

Лоно твоє у віках.

26 травня 2014 року відбувся перший бій між українськими військовиками та проросійськими збройними угрупуваннями за встановлення контролю над летовищем Донецького міжнародного аеропорту. Штурмові групи росіян були змушені відступити і зазнали важких людських втрат.

Після бою 26 травня бойовики кілька місяців не робили спроб штурму, проте восени 2014 року бойові дії поновилися у значно більшому масштабі у боях за Донецький аеропорт. Україна, 2014 рік. Українські військові вже 4 місяці утримують будівлю Донецького аеропорту ім. Прокоф'єва. Групі добровольців, що прибули на ротацію, належить відбивати атаки переважаючого числом противника.

Тут зібралися люди різних соціальних верств, які розмовляють різними мовами, але мають спільну мету – за всяку ціну захистити свою країну і мирне життя своїх близьких. Утримуючи зруйновану будівлю аеропорту під своїм контролем протягом 242 днів, вони стали справжнім живим символом мужності і героїзму.

За мужність, відвагу і самопожертву їх назвали кіборгами. Весь світ віддає шану цим мужнім українцям.

В центральній бібліотеці організовано книжкову виставку «Кіборги на захисті Вітчизни», матеріали якої розповідають про мужність і героїзм українців, які боролись за Україну. 

Серед них і христинівчани – Євгеній Кулібаба і Віталій Паламарчук. Ми пам'ятаємо подвиг героїв. Для них найважливішою була і є Україна. Вони – справжні патріоти, мужні і відважні, сміливі і чесні. На них потрібно рівнятися всім, хто вважає себе патріотом своєї держави.

 

Онлайн безпека для підлітків.

 Діти із задоволенням користуються ґаджетами й інтернетом. Грають в онлайн-ігри, переглядають мультфільми, фільми, спілкуються через месенджери і ведуть свій блог. Однак вони мають розуміти: всесвітня павутина незважаючи на всі її переваги, приховує багато небезпек, а екран телефону, планшета або комп’ютера лише створює ілюзію захисту та безпеки. Про те, які віртуальні загрози чатують в інтернеті на дітей, і яких правил безпеки вони мають дотримуватися вели мову в бесіді «Онлайн безпека для підлітків».

 

Василь Симоненко – поетична легенда шістдесятництва

Василь Андрійович Симоненко – поет трагічної долі, чий бунтарський дух і любов до Батьківщини зробили його безсмертним, попри короткий життєвий шлях. Творчість, журналістська та громадська діяльність цього поета-шістдесятника поклали початок дисидентського руху в Україні й до сьогодні залишаються знаковими для українського народу. Його творчий шлях становить 10 років плідної праці, протягом яких було написано сотні творів. Ліна Костенко писала: "Людина нібито не літає... А крила має!".  Крила Василя Симоненка "з правди, чесноти і довір'я"  були жорстоко обрізані тодішньою владою у 28 років.

В центральній бібліотеці пройшов загальносистемний масовий захід - "Україно! Ти для мене диво!", під час якого учні 10-М класу Христинівського ліцею разом зі своїм класним керівником Л.М.Калиндрузь полинули в світ чудової поезії. Вечір пройшов рамках програми "єМістечко – простір для кожного!" за підтримки фонду "Пам'ять, відповідальність і майбутнє".

Ведуча вечора, провідний бібліотекар читального залу розповіла про такий непростий творчий шлях митця, про його навчання, про любов до народу України, її історії, її героїв. Відеоперегляди, озвучені спогади, фотографії допомогли старшокласникам осягнути глибину таланту митця, який став нашим земляком. Ми пишаємося цим. Тому так хвилююче і звучали вірші поета, які читали юні христинівчани.

Василь Симоненко завжди вболівав за долю України. Він не стояв осторонь, спостерігаючи, як кати волелюбного нашого народу намагалися придушити вільні думки борців за правду. За визначенням сучасної літературної критики, Василь Симоненко увійшов в історію української літератури як визначна постать в боротьбі за незалежність і суверенітет України. Бо не втратять актуальності ніколи його слова: "Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!" І наша Україна, вільна, нескорена, горда і велична переможе своїх ворогів і житиме щасливо, в мирі й процвітанні, вшановуючи своїх Героїв, творців і співців.

І Василь Симоненко - серед них!