Христинівка від А до Я
Багато організацій і установ в Христинівці створені в той час, коли почалася колективізація сільського господарства. Саме тоді, в кінці 30-х років минулого століття, коли налагоджувалася спеціалізація колгоспів, виникла потреба в інкубаторній станції у нашому місті. Частина колгоспів, згідно розпоряджень міністерства сільського господарства почала вирощувати птицю.
Це підприємство кілька разів змінювало свою назву, керівників, приходили нові працівники, покращувалась матеріально-технічна база, зростало виробництво.
Перше приміщення інкубатора знаходилось на цій же території, але трохи ближче до вулиці Європейської. В роки окупації інкубатор продовжував свою роботу. Ті, хто там працював, а в основному це були молоді дівчата, не підлягали вивезенню на примусові роботи в Германію, вони, їх праця були потрібні тут. Адже солдати вермахту хотіли їсти м'ясо.
Після звільнення Христинівщини від фашистських окупантів, весною 1944 року інкубатор знову почав вирощувати молодняк птиці для колгоспів. Умови праці були непростими: більшість вікон були вибиті вибуховими хвилями під час бомбардувань залізниці - колії проходили зовсім поруч. Кінцевий результат залежав від сортувальників, операторів, механіків, електриків, завідуючої виробництвом. Була тут своя бухгалтерія, транспорт, водії. Інкубатори РТИ-3, вироблялись в П'ятигорську і надійно служили багато років.
Інкубатор працював, вносив свою частину у розвиток галузі і міста. В 1964 році інкубаторна станція перейшла в нове приміщення, яке зводили будівельники міжколгоспбуду. Будівництво тривала більше двох років. Приміщення мало більшу площу, мало сучасне обладнання, тому мало можливість вирощувати більше молодняка птиці.
В 1971 році інкубаторна станція отримала статус "міжколгоспної".
В сезон вилуплювалось більше 600 тисяч курчат і 120 тисяч водоплавної птиці. Потужності збільшились, і інкубатор продавав молодняк птахів населенню. Багато хто ще пам'ятає великі черги бажаючих придбати курчат, каченят, гусенят. Чергу засмали звечора чи посеред ночі. Лаялись з тими, хто хотів пройти без черги. А іще шукали знайомства з працівниками інкубатора, щоб придбати живність по "блату". Працівників в цьому колективі було небагато, але вони були дружними і відповідальними. Майже всі мали сільськогосподарську освіту, любили свою справу, раділи успіхам. Колектив отримував Грамоти, Подяки, премії. Серед підприємств свого напрямку часто виходили переможцями в змаганнях по багатьох показниках. Про цей колектив писала і наша "Трибуна хлібороба".
Робота в інкубаторі вимагала знань, вмінь, навичок. Ветерани допомагали молодим освоїти всі тонкощі такої непростої справи - з яєць отримати маленький пухнастий живий клубочок, який за кілька місяців ставав гарною пташиною, що даватиме м'ясо, яйця й пух.
В 90-х роках ажіотаж на молодняк став меншим. Виросли ціни на нього, зменшилось населення в селах, а отже і домашніх господарств, де гелкотіло і кудахкало. Інкубаторно-птахівниче підприємство почав вивозити свою живу продукцію в села для продажу. Продавали не тільки в селах свого району, а і в в сусідній Вінницькій області. Домовлялися з керівниками з керівниками господарств та виконкомами місцевих Рад про завезення птиці в населені пункти транспортом господарств.
Розпались колгоспи, непотрібною стала і ця організація, яка спочатку перейшла в приватну власність, а потім і зовсім припинила своє існування.
В свій час інкубаторну станцію очолювали Афанасій Михайлович Василенко (з 1946 року), Юрій Трохимович Губницький та інші.
Стоять великі приміщення на досить великій території по вулиці М.Кривоноса. Дерева-велетні, ровесники інкубаторно-птахівничого підприємства, а просто - інкубатора шумлять спогадами про минуле і про працівників.
Немає коментарів:
Дописати коментар