15 лютого 1989 року генерал Громов, ступаючи із сином по мосту через Амудар'ю, символізував цим переходом закінчення для радянських військових афганської війни. Для кожного з більш ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афганістані, вона залишається своєю. Ми повинні розуміти трагізм участі в афганській війні тоді ще радянських людей, бо через Афганістан пройшло більше 160 тисяч українців. В Афгані загинуло більше 15 тисяч наших солдатів, 35 тисяч було поранено, тисячі потрапили в полон, 12 тисяч залишилися інвалідами, понад 100 тисяч живуть з невиліковними хворобами.
Тривожними були роки афганської війни для наших людей. Ця війна тривала вдвічі довше, ніж Друга світова війна. Ті, хто пройшов через Афганістан, пізнали ціну життя, склали екзамен на зрілість, мужність, патріотизм, вірність присязі. Наші солдати вірили, що виконують інтернаціональний обов'язок, захищають братній народ.
Падали українці на чужій землі. Разом з ними пішло у небуття чиєсь щастя, надії,
ненароджені їхні діти.
Щороку в цей день схилятимуть знамена над полеглими, подаватимуть на службу Божу за тих, хто загинув. Бойові побратими згадуватимуть військову дружбу, людську честь і мужність.
Сьогодні в світі знову неспокійно. Українці - мирний народ, але за свою честь, свободу і незалежність ми готові самовіддано боротися. На сході нашої держави патріоти відстоюють зі зброєю в руках цілістність України. І знову українці показують зразки мужності заради незалежності своєї Батьківщини.
Про хоробрість воїнів-афганців, про українських патріотів на Майдані, на сході України в зоні АТО йшла мова під час години мужності "Герої нашого часу", яка відбулася в районній бібліотеці. Її учасники - молоді юнаки, які ще тільки готуються бути допризивниками. Віримо, що вони завжди будуть патріотами України.
Немає коментарів:
Дописати коментар