Як бурі подих, - рідна мова
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін волі спів,
Життя духовного основа.
21 лютого Міжнародний День рідної мови. Шанувальники рідного слова зібралися в бібліотеці для дітей на літературно-музичній годині "О мово, музико, калино - бальзам цілющий для душі!". Це учні 7-А класу міської школи №1 разом з учителькою української мови і літератури Н.В.Нестеренко. Діти читали вірші і слова А.Адамкевича, Н.Білоцерківець, І.Драча, І.Котляревського, К.Мотрич, М.Рильського. Зі слова народилася пісня. Прозвучали пісні: "Так, я люблю Україну", "Зоре моя вечірняя","За лісами, горами...","Боже, великий, єдиний ", "Мама", "Молитва за Україну".
21 лютого Міжнародний День рідної мови. Шанувальники рідного слова зібралися в бібліотеці для дітей на літературно-музичній годині "О мово, музико, калино - бальзам цілющий для душі!". Це учні 7-А класу міської школи №1 разом з учителькою української мови і літератури Н.В.Нестеренко. Діти читали вірші і слова А.Адамкевича, Н.Білоцерківець, І.Драча, І.Котляревського, К.Мотрич, М.Рильського. Зі слова народилася пісня. Прозвучали пісні: "Так, я люблю Україну", "Зоре моя вечірняя","За лісами, горами...","Боже, великий, єдиний ", "Мама", "Молитва за Україну".
Коли ми співали і слухали українську пісню, ми думали про
нашу Україну, яка віками тяжко несе хрест своєї долі, і віримо в її воскресіння.
Нехай воскресне в зорі третього тисячоліття страдниця - Україна.
Ми молилися рідним материнським словом, молилися піснею. Слово – це Бог і жити воно має
вічно, бо разом із мовою вмирає народ, а коли вмирає пісня, то гине душа.
Мово!
Пресвятая Богородице мого народу! Із чорнозему, любистку, м`яти, рясту,
євшан-зілля, із роси, із Дніпровської води, від зорі й місяця народжена.
Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснуть земному
вогнищу роду нашому і тримала народ на
небесному олімпі волелюбності, слави й гордого духу.
Мово! Велична молитва у своїй нероздільній трійці,
що ти єси й Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія. Мово, що стала біля вівтаря
нашого національного храму й не упускала туди злого духа виродження, злого духа
скверноти, ганьби.
Мово
наша! Дзвонкова кринице на дорозі нашої долі! Твої джерела б`ють десь від магми, тому й вогненна
така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому і ласкава така.
Тож зцілювала ти втомлених духом, давала силу і
здоров`я, довгий вік і
навіть безсмертя тим, що пили тебе, і невмирущими ставали ті, що молилися на
дароване тобою слово. Бо споконвіку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово
було Бог.
Немає коментарів:
Дописати коментар