Є в Україні знаменита родина Петриненків. Берегиня цієї сім'ї Діана Гнатівна Петриненко (дівоче прізвище Паливода) своїм співом прославляє український народ, його співучу душу.
Народилась вона 8 лютого 1930 року в селі Білоусівка Драбівського району, що на Черкащині. Дитинство майбутньої співачки припало на важкий довоєнний час, але в роки її босоного дитинства були щасливі і радісні події. Вона і досі пам'ятає дивовижну красу літніх світанків, спів пташок, пахощі квітучих луків, друзів дитинства. Коли підросла, то разом з іншими дітьми пасла корови. Хлопчаки-пастухи за допомогу в завертанні стада вимагали від неї заспівати пісню. Діані було 11 років, коли почалася війна, і всі її страхіття і болі закарбувалися в пам'яті на все життя. Але співали і тоді - збиралися в діда, і в його хатині лунали чумацькі, гайдамацькі, ліричні пісні.
Шлях до великого мистецтва Діані поклав Іван Паливода - відомий педагог-музикознавець. Після закінчення 8 -го класу він привів сестру прямо на засідання вокального відділення Київського музичного училища, де він сам тоді навчався. І коли сільська дівчина заспівала "Солов'я", "Гандзю", її прийняли на навчання. Викладачі розгледіли у неї неабиякий талант.
У Києві, в музичному училищі ім.Глієра, Діана познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Гаррінальдом. Круглий сирота, але людина вихована, творча, закохана в мистецтво, він в усьому допомагав і підтримував Діану.
У 1950-1970-х роках талант співачки розквіт на небокраї пісенного мистецтва. У плеяді всесвітньовідомих Бели Руденко, Євгенії Мірошниченко яскрава засяяла зірка дівчини із села Білоусівка Діана Петриненко. Приваблива, красива, з чарівною посмішкою вона часто з'являлась на телеекрані, у театрах і клубах. Її дзвінкий сріблистий голос звучав повсюдно, проникав у душі і серця слухачів, змушував задумуватись, мріяти, кохати.
В її репертуарі - твори Кропивницького, Ревуцького, Майбороди, Мейтуса, Білаша. Вслухаймося в їх звучаня- вустами Діани Петриненко і її сина Тараса співає сама душа українського народу. Справою честі митця Діана Гнатівна вважає збереження й пропаганду народної, оперної пісні, музичної культури свого народу. Вона з тих істинних патріотів, які і в урочисті хвилини, і у найжорстокіші часи свого народу вболівала і вболіває за державу. Найяскравішим підтвердженням вільного українського духу, який завжди панує у її родині, є творчість, світогляд її сина Тараса Петриненка, народного артиста України, лауреата Національної премії ім.Т.Шевченка, чиї пісні стали програмними в дні Помаранчевої революції.
Творчості цієї талановитої української співачки був присвячений вечір-портрет, який пройшов в районній бібліотеці. Його учасники - члени клубу "Надвечір'я", ядро якого становлять учасники хору ветеранів. Виступ ведучої Кулеши С.М. доповнювалися відеозаписами пісень Діани і Тараса Петриненко, відеослайдами, фотографіями. Самі ж учасники під керівництвом Таїси Сімоник та баяніста Віктора Шкатюка співали пісні: про Україну, про кохання, про вірність, про символи України. До речі сказати, репертуар хору поновився, в ньому з'явилися нові і цікаві пісні. Одна лише пісня на слова В.Симоненка "Лебеді материнства" змушувала присутніх задуматися про одвічні цінності нашого народу: патріотизм, любов до України, безсмертя нашого народу.
Наш народ має багато талантів, патріотів. І завжди житиме Україна, поки лунатиме українське слово і українська пісня.
Народилась вона 8 лютого 1930 року в селі Білоусівка Драбівського району, що на Черкащині. Дитинство майбутньої співачки припало на важкий довоєнний час, але в роки її босоного дитинства були щасливі і радісні події. Вона і досі пам'ятає дивовижну красу літніх світанків, спів пташок, пахощі квітучих луків, друзів дитинства. Коли підросла, то разом з іншими дітьми пасла корови. Хлопчаки-пастухи за допомогу в завертанні стада вимагали від неї заспівати пісню. Діані було 11 років, коли почалася війна, і всі її страхіття і болі закарбувалися в пам'яті на все життя. Але співали і тоді - збиралися в діда, і в його хатині лунали чумацькі, гайдамацькі, ліричні пісні.
Шлях до великого мистецтва Діані поклав Іван Паливода - відомий педагог-музикознавець. Після закінчення 8 -го класу він привів сестру прямо на засідання вокального відділення Київського музичного училища, де він сам тоді навчався. І коли сільська дівчина заспівала "Солов'я", "Гандзю", її прийняли на навчання. Викладачі розгледіли у неї неабиякий талант.
У Києві, в музичному училищі ім.Глієра, Діана познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Гаррінальдом. Круглий сирота, але людина вихована, творча, закохана в мистецтво, він в усьому допомагав і підтримував Діану.
У 1950-1970-х роках талант співачки розквіт на небокраї пісенного мистецтва. У плеяді всесвітньовідомих Бели Руденко, Євгенії Мірошниченко яскрава засяяла зірка дівчини із села Білоусівка Діана Петриненко. Приваблива, красива, з чарівною посмішкою вона часто з'являлась на телеекрані, у театрах і клубах. Її дзвінкий сріблистий голос звучав повсюдно, проникав у душі і серця слухачів, змушував задумуватись, мріяти, кохати.
В її репертуарі - твори Кропивницького, Ревуцького, Майбороди, Мейтуса, Білаша. Вслухаймося в їх звучаня- вустами Діани Петриненко і її сина Тараса співає сама душа українського народу. Справою честі митця Діана Гнатівна вважає збереження й пропаганду народної, оперної пісні, музичної культури свого народу. Вона з тих істинних патріотів, які і в урочисті хвилини, і у найжорстокіші часи свого народу вболівала і вболіває за державу. Найяскравішим підтвердженням вільного українського духу, який завжди панує у її родині, є творчість, світогляд її сина Тараса Петриненка, народного артиста України, лауреата Національної премії ім.Т.Шевченка, чиї пісні стали програмними в дні Помаранчевої революції.
Творчості цієї талановитої української співачки був присвячений вечір-портрет, який пройшов в районній бібліотеці. Його учасники - члени клубу "Надвечір'я", ядро якого становлять учасники хору ветеранів. Виступ ведучої Кулеши С.М. доповнювалися відеозаписами пісень Діани і Тараса Петриненко, відеослайдами, фотографіями. Самі ж учасники під керівництвом Таїси Сімоник та баяніста Віктора Шкатюка співали пісні: про Україну, про кохання, про вірність, про символи України. До речі сказати, репертуар хору поновився, в ньому з'явилися нові і цікаві пісні. Одна лише пісня на слова В.Симоненка "Лебеді материнства" змушувала присутніх задуматися про одвічні цінності нашого народу: патріотизм, любов до України, безсмертя нашого народу.
Наш народ має багато талантів, патріотів. І завжди житиме Україна, поки лунатиме українське слово і українська пісня.
Немає коментарів:
Дописати коментар