Гордість нації

 

     Ветерани - люди активні, творчі, невгамовні. Вони люблять спілкуватися, читати книги, ділитись своїм досвідом, приймати участь у художній самодіяльності. Саме такі наші користувачі, які прагнуть реалізувати свої захоплення, є членами клубу "Надвечір'я", що діє при районній бібліотеці.  Березневе засідання цього об'єднання  було присвячено  Симиренків, адже нинішній рік багатий на ювілейні дати цієї родини. Під час заочної краєзнавчої подорожі "Феномен Симиренків" присутні познайомились із життєвим шляхом  потомків вільних козаків і кріпаків, які стали видатними підприємцями, конструкторами, раціоналізаторами, інженерами, садівниками і великими меценатами, гордістю світової громадськості.        

   Ведуча, провідний бібліотекар читального залу  Кулеша С.М.  повела присутніх по життєвих віхах незвичайної родини: помолога Левка Платонович, цукрозаводчика, мецената Василя Федоровича, вченого-садівника Володимира Левковича.                                                      

    Історія України не знає  аналога такої родини, беручи до уваги навіть найпрославленіші княжі та гетьманські роди. Перші згадки про Симиренків  датовані 18-м століттям. Запорізький козак Степан Симиренко брав участь  у боях з турками , татарами і поляками. Його сина Федора, вільного козака Катерина II перетворила на кріпака.  Та працелюбство, підприємливість допомогли йому  заробити грошей, щоб викупитись з кріпацтва і стати членом гільдії купців. Федір - один із засновників  Мліївської фірми "Брати Яхненки й Симиренки", один з перших українських цукрозаводчиків. Його син Платон продовжував справу батька, стає технічним керівником родинної фірми, промисловцем і меценатом. Саме завдяки його підтримці  побачив світ "Кобзар" Т.Г. Шевченка в 1860 році. На жаль, доля  виділила йому лише 43 роки життя. Його справу  з гідністю продовжував молодший брат Василь.                               

   Розповідь про цих незвичайних українців, які стали гордістю нації, супроводжувалась  демонстрацією на екрані світлин, документів, портретів,  інтернет-матеріали. Звучали уривки документальних і художніх творів, вірші, спогади.                                                     

   Насамперед Симиренки були істинними дітьми  Укрaїни, служили їй вірою і правдою,  дбали про простий люд, шанували рідну землю, мову і пісню. Учасники хору ветеранів  з натхненням виконували українські народні пісні, в яких похилилась калина, козак зізнається в коханні своїй дівчині, тужить голубка за своїм милим, жартують  і задумуються   молоді циганочки.                                                                                                                           

    Спілкування  далі проходило за чашкою запашного чаю. Члени клубу знайомились з новими газетами, читали гуморески, обмінювались враженнями. А бажаючі перейшли в Інтернет-центр бібліотеки, щоб переглянути матеріал про Симиренків. Дехто провірив свою електронну пошту, переглянув сторінку  в"Однокласниках" тощо.

   Зустрічі членів клубу "Надвечіp'я"  користуються  популярністю  серед христинічан. На них вони розширюють свій кругозір, змістовно проводять дозвілля, спілкуються в невимушеній обстановці, заводять нових друзів. Ось і на наступне засідання вони запросили поета-земляка Скалія Миколу Івановича. То ж до зустріч, шановні ветерани, чия душа не старіє.