Крізь призму поминальної свічі вселенський біль пече нам груди ...

Знову в Україні лунають сумні дзвони, горять поминальні свічки. Це наш народ в глибокій скорботі схиляє голови перед жертвами страшного Голодомору, який забрав мільйони людських життів. Щороку ми з новою силою усвідомлюємо, що цілеспрямована злочинна акція не канула в минуле. Вона й зараз болить і нагадує про себе. Не може бути гіршої муки, ніж бачити, як від голодної смерті відходить у небуття твоя родина. А мільйони тон збіжжя в цей час держава відправляла на експорт. Ввесь жах цих часів очевидців страшної трагедії ХХ століття. Нації завдана кривда, наслідки якої відчувається і досі. А жертви цього страшного лихоліття так і не були належним чином поховані та вшановані. Ми не маємо права забути про геноцид. То була справжня війна комуністичного режиму проти власного народу, розв'язана у мирний час. Людство повинне пам'ятати про трагічні сторінки нашої історії, щоб вони не повторились ніде і ніколи. Пам'ять про страшну трагедію повинна об'єднати нас навколо творення нашої держави та розбудови громадянського суспільства. А істина про нещастя тих років слугуватиме відновленню історичної справедливості, примиренню людей та їхньому моральному зціленню. Цій жахливій події в історії України присвячені книжкові виставки, уроки-реквієми, години жалоби,уроки історичної правди, які пройшли в усіх структурних підрозділах Христинівської РЦБС. У центральній районній бібліотеці розгорнуто книжкову виставку-застереження "Розіп'ята душа на хресті всевишньої печалі", біля якої проводились групові бесіди, години історичного суду, такі як "Пам'ятати, щоб не повторилося", "Найстрашніша сторінка історії України ХХ століття". Матеріали цієї виставки не залишили байдужими ні молодь, ні людей старшого віку.