Об'єднання за інтересами давно прижились в стінах бібліотеки. Одне з них - клуб для ветеранів "Надвечір'я", який створений для організації дозвілля тих, хто має життєвий досвід і бажання спілкуватися, передавати свої знання. А іще це люди, які палко закохані в мистецтво, в пісню, в театр, поетичне слово. Мова йде про учасників хору ветеранів, які не один рік дарують нам свої пісні, заряджають нас оптимізмом і енергією. Вони не тільки ходять на репетиції хору і народного театру, вивчають все нові і нові пісні, гуморески, поетичні твори, а й охоче спілкуються з ровесниками, молоддю. Регулярно збираючись в бібліотеці на засідання клубу, готують новий репертуар, обмінюються новинами, обговорюють нові книги, кінофільми, статті в періодиці.
Березневе засідання клубу було наповнено особливою атмосферою - ми відзначали 72-гу річницю з того часу, коли останній фашистський загарбник був вигнаний з Христинівщини. 90-річний учасник хору, солдат Другої світової війни Підопригора Григорій Якович поділився своїми спогадами і роздумами про ті грізні роки, бої, втрати. Хоч він і не звільняв своє рідне місто, але розповідав про той патріотизм, віру в перемогу, який був в душах солдатів тієї війни. А далі учасники хору згадували своїх батьків, рідних, які пройшли фронтовими дорогами. Не всі повернулися додому, до дітей. І живуть вони в їхній пам'яті, в старих фотографіях, в віршах. Саме такі вірші звучали з вуст членів клубу - дітей війни.
9 березня - важливий день в житті українців. Ми відзначаємо день народження поета і пророка, художника і патріота, який є духовним батьком для кожного з нас - Тараса Григоровича Шевченка. Цього разу, знайомлячись з літературою про життя і творчість Кобзаря, з його безсмертними творами присутні перегорнули сторінки усного журналу "Його весна довіку не зів'яне, його "Кобзар" нікому не спалить". Його сторінки мали назви:
1 "В похилій хаті край села
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка - мати, вбита горем"
2. "І виріс він, і кобзу взяв,
І струн її торкнувсь рікою -
І пісня дивна полилась,
Сповита вічною журбою"
3. "Шевченків світ у буянні фарб"
4. "Я покохав її високою любов'ю"
5. "Умер співець! Але живуть
В серцях людей слова безсмертні,
І тихо по Вкраїні всій
Бринять його слова безсмертні"
Ведучі усного журналу Олена Панасенко та Світлана Кулеша повели присутніх по сторінках життя, творчості, болю, страждань, мрій, нездійснених бажань, які випали на долю Кобзаря. Щедро наділений талантами поета і художника, скульптура і графіка, драматурга і прозаїка, Тарас не отримав при житті за свою працю гідної нагороди. Страждання і несправедливість переслідувала його. Не знав він ні сімейного щастя, ні батьківства. Так і помер він - відомим, але самотнім. Всі ці розповіді супроводжувалися показом малюнків і ілюстрацій, які відображувались на екрані. Прозвучало багато нових, досі невідомих фактів із життя Т.Г.Шевченка та його віршів, які раніше були заборонені цензурою.
А потім усі бажаючі читали свої улюблені вірші Кобзаря. Поезія звучала емоційно і натхненно, адже кожен вкладав у слова поета своє розуміння подій, пов'язував їх із сьогоденням.
Тарас Шевченко вічний як і український народ. Його твори співзвучні нашим помислам, мріям, любові до України.
Березневе засідання клубу було наповнено особливою атмосферою - ми відзначали 72-гу річницю з того часу, коли останній фашистський загарбник був вигнаний з Христинівщини. 90-річний учасник хору, солдат Другої світової війни Підопригора Григорій Якович поділився своїми спогадами і роздумами про ті грізні роки, бої, втрати. Хоч він і не звільняв своє рідне місто, але розповідав про той патріотизм, віру в перемогу, який був в душах солдатів тієї війни. А далі учасники хору згадували своїх батьків, рідних, які пройшли фронтовими дорогами. Не всі повернулися додому, до дітей. І живуть вони в їхній пам'яті, в старих фотографіях, в віршах. Саме такі вірші звучали з вуст членів клубу - дітей війни.
9 березня - важливий день в житті українців. Ми відзначаємо день народження поета і пророка, художника і патріота, який є духовним батьком для кожного з нас - Тараса Григоровича Шевченка. Цього разу, знайомлячись з літературою про життя і творчість Кобзаря, з його безсмертними творами присутні перегорнули сторінки усного журналу "Його весна довіку не зів'яне, його "Кобзар" нікому не спалить". Його сторінки мали назви:
1 "В похилій хаті край села
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка - мати, вбита горем"
2. "І виріс він, і кобзу взяв,
І струн її торкнувсь рікою -
І пісня дивна полилась,
Сповита вічною журбою"
3. "Шевченків світ у буянні фарб"
4. "Я покохав її високою любов'ю"
5. "Умер співець! Але живуть
В серцях людей слова безсмертні,
І тихо по Вкраїні всій
Бринять його слова безсмертні"
Ведучі усного журналу Олена Панасенко та Світлана Кулеша повели присутніх по сторінках життя, творчості, болю, страждань, мрій, нездійснених бажань, які випали на долю Кобзаря. Щедро наділений талантами поета і художника, скульптура і графіка, драматурга і прозаїка, Тарас не отримав при житті за свою працю гідної нагороди. Страждання і несправедливість переслідувала його. Не знав він ні сімейного щастя, ні батьківства. Так і помер він - відомим, але самотнім. Всі ці розповіді супроводжувалися показом малюнків і ілюстрацій, які відображувались на екрані. Прозвучало багато нових, досі невідомих фактів із життя Т.Г.Шевченка та його віршів, які раніше були заборонені цензурою.
А потім усі бажаючі читали свої улюблені вірші Кобзаря. Поезія звучала емоційно і натхненно, адже кожен вкладав у слова поета своє розуміння подій, пов'язував їх із сьогоденням.
Тарас Шевченко вічний як і український народ. Його твори співзвучні нашим помислам, мріям, любові до України.
Немає коментарів:
Дописати коментар