Порожня зона, край мовчання...

26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор, і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Чорнобильську катастрофу вважають найбільшою за всю історію ядерної енергетики за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, і за екологічними збитками. 
   На зустріч з юними читачами в районну бібліотеку для дітей завітав ліквідатор наслідків аварії Петро Григорович Шаповал. Він поділився своїми спогадами про ті жахливі дні, які призвели до радіоактивного опромінення величезної кількості людей, до забруднення води і довкілля. Їдучи в Чорнобиль Петро Григорович не міг збагнути, що його чекає попереду. Вже по приїзду зрозумів масштаби біди, та не здогадувався про її тяжкі наслідки. Він тоді щоденно возив воду до реактора, не задумуючись, ні про здоров'я, ні про дози радіації.
          Саме там, біля горнила реактора, пізнав справжню чоловічу дружбу, потоваришував з такими ж ліквідаторами з усієї України.
          Й понині відрядження до Прип'яті не дає спокою Петру Григоровичу, даються в знаки ті рентгени, що "зашкалювали" на дозиметрі. Кожне слово його спогадів торкнулося юних сердець. На очах бриніли сльози, то були сльози пам'яті...
                                           А весна розквітає в садах
                                           Білосніжними цвіт- килимами,
                                          Лиш Чорнобиля біль у серцях
                                          Часто сниться сумними ночами.