Уклін усім, хто повернувся з поля брані. З Єгипту, Сирії, Анголи, Сомалі, хто бачив смерть в крутих горах Афгану, і тим, хто не прийшов до рідної землі...
Пам’ять… Вона не дає спокою. Існують дати, про які не варто нагадувати зайвий раз, бо вони не стираються з пам’яті народної. 15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли закінчився рахунок втратам наших солдатів, службовців. Важкий сумний підсумок. Багато матерів не дочекалися своїх синів, і не сказали вони: «Мамо, я живий…»
Якщо навіть викреслити цей день із календаря, усе одно щороку воїни-інтернаціоналісти згадуватимуть загиблих друзів -побратимів, лунатимуть по-чоловічому небагатослівні тости за військове братерство, випробувану вогнем дружбу, людську честь, перевірені Афганістаном. Історикам ще належить дати свою оцінку десятирічній війні, яку вів Радянський Союз на території сусідньої держави. Що б не казали теоретики, наші хлопці чесно виконували свій обов’язок миротворців, до кінця були вірні присязі.
Уже вкриті сивиною скроні тих, кого обпалило вогнем тієї, афганської війни. Але часові не стерти з їх пам'яті палюче сонце чужої країни, вибухи і кулеметні черги, які обривали життя друзів.
Про ту сторінку історії написано багато книг, створено документальні фільми, складено вірші і пісні. Всі ці твори - відгук тих подій, наповнених гіркотою втрат, мужністю, сміливістю. Вони дуже швидко мужніли, молоді необстріляні солдати, серед яких було так багато українців. Свій військовий обов'язок виконували і юнаки з Христинівщини. Не оминули наш край і втрати серед воїнів-афганців. Вантаж "200" мав адресу наших населених пунктів... Згадаємо їх всіх. Згадаємо поіменно... І допоможуть нам в цьому виставки, які організовані в бібліотеках нашої громади.
В центральній бібліотеці організована книжкова виставка-інсталяція "Афганістан - то біль і смуток, чиєсь обірване життя". Книги, копії документів, статті, фотографії наших земляків-афганців допоможуть відтворити ті страшні хвилини, дні, роки...
Ми вчимось на прикладі воїнів-інтернаціоналістів, які виконували свій військовий обов'язок в "гарячих точках", мужності і вірності військовій присязі. Їх служба, важка і небезпечна, гартувала їх, вчила цінувати дружбу і плече бойового побратима. Всі вони пам'ятають свою службу воїна-інтернаціоналіста. А ми повинні пам'ятати про них, про те, що вони пережили і винесли,залишившись при цьому людьми, патріотами, справжніми чоловіками.
Немає коментарів:
Дописати коментар