Благодійність ще з давніх
часів була гарною традицією нашого народу. В наших предків вважалося природним
допомогти знедоленому, поділитися шматком хліба з голодним, прихистити
бездомного, заступитися за скривдженого... Наш народ на генному рівні відчуває
потребу допомагати тим, хто цього потребує. Справжня людина не пройде повз чужої біди і чужої потреби.
Ми допомагали тим, хто стояв на Майдані, АТОвцям, родичам тих, хто
всі ці роки стримував рф на Сході держави. А коли ракети агресора полетіли на
нашу незалежну Україну і воїни ЗСУ вступили в кривавий поєдинок з рашистами, то майже кожен українець став волонтером. З перших днів початку вторгнення росії,
всі відчували потребу допомагати нашим тероборонівцям, воїнам,
переселенцям. Без нагадування і агітації люди намагалися допомогти і
підтримати. Вся наша країна стала великою волонтерською організацією. Не стала виключенням
Христинівська громада, кожен її населений пункт. Про роботу волонтерів
Христинівщини можна розповідати багато, адже неможливо перелічити всіх
волонтерів і їх справи.
А розповісти хочу про волонтерів з великим серцем маленького села
Вербувати. Вони не вважають, що роблять щось особливе, тільки те, що потрібно зараз.
Донатити на потреби армії стало традиційним ритуалом після отримання кожної
зарплати і пенсії – це про них. Пекти ящиками печиво і пиріжки, сушити фрукти і
приправи, виготовляти консерви напівфабрикати – це теж вони. Відгукуючись на
потреби захисників, збирали віск і парафін для окопних свічок. Їх виготовленням
займалися Наталя та Володимир Кузьменки, дружина та батько нашого земляка, який
зараз на фронті. Переселенка з Краматорська Аліна Кутнєва, плете для воїнів шкарпетки, сидушки,
килимки для сидіння. Зараз часто розігруються різні лотереї, в яких люди
охоче беруть участь. Такий розіграш вишитого «оберегу» провели і в цьому селі.
Дуже швидко зібрали 3000 грн. За них купили основу для плетіння захисних сіток.
Співпрацюють з центром «Незламні», яким керує Ніла Лазнєва. Все хлопці своїм
транспортом завозять до цього центру.
Наші жіночки стали справжніми кондитерами, випікаючи для наших
Героїв булочки, рогалики, рулети, різноманітне печиво. Крім борошна, маргарину
і приправ вкладають частинку свого серця Смілянець Наталя Миколаївна, Чорноконь
Олена Станіславівна, Паламарчук Софія Андріївна, Галка Валентина Григорівна,
Бевзенко Оксана Володимирівна. Молочну продукцію від своєї корівки приносить
Заїка Валентина Миколаївна. Агрофірма «Базис» постачає борошно. Директор Багачівського сільського клубу Олена Вікторівна Рура виростила багато овочів, щоб вистачило не тільки
на власні потреби. Немає в цьому селі байдужих людей,
всі переймаються проблемами волонтерів. Тому люди збирали кошти на придбання
ліків, адже кожен поранений у шпиталях – чийсь син, брат, чоловік. І всі вони –
наші захисники.
Добре, що це роблять у кожному селі по всій Україні, і вербуватці
відчувають себе частинкою великої волонтерської родини, нашої незламної
України. Волонтери – невід’ємна частина нашого народу, наших Збройних Сил.
Разом ми переможемо клятих рашистів.
Все буде Україна!
Вони своїми діями допомагають наближати Перемогу, підтримувати воїнів,
Немає коментарів:
Дописати коментар