Перлини душі, в поезію перелиті

Христинівські бібліотекарі не один рік дружать зі своїми колегами з міста Мангуш Донецької області. Ми почали спілкуватися в рамках акції «Український Донбас». Хоча спілкування проводилися у режимі онлайн, ми дізнались багато про людей, і не тільки бібліотечних працівників, які живуть там, про історію і звичаї того чарівного куточку України. Ми мали нагоду познайомитися з їхніми талановитими майстрами слова: письменниками і поетами. Наші літератори читали для мангушців свої твори. Ми разом проводили літературні вечори, конкурси знавців, створювали відеофільми...

На жаль, з початку повномасштабного вторгнення рф, Мангуш окупували рашисти. Багато жителів цього містечка тимчасово виїхали. Змушені були покинути рідні домівки і багато працівників бібліотеки. Але це не змінило їх переконань. Вони вірять в Перемогу, вони працюють задля Перемоги. В Інтернеті вони розповідають про події, про земляків, про українську мову, про звичаї народу.

Ми разом відзначали День української писемності і мови. Інтернет дав нам можливість поспілкуватися, висловити свою думку, послухати і почитати вірші. Вірш нашої землячки Ольги Шарандак «Слова, мов перли, речення – намисто...», присвячений цьому святі, просякнутий любов'ю до рідної мови, до рідного слова, написаний від душі і дуже актуальний. Саме його прочитала для наших мангушських друзів директор центральної бібліотеки Раїса Шумовська. В рамках цього онлайн-спілкування була зустріч з поетесою Тетяною Базан, яка познайомила слухачів із своїми віршами. Днями ми отримали в подарунок від неї збірку віршів «Серця мого чисті намистинки». Читаєш ці вірші, і ніби уявляєш простори України, подорожі, море, квіти... Ця поезія допомагає поринути в світ почуттів, народних звичаїв, природи, дитинства. В книзі напрочуд гарні і яскраві ілюстрації, які підкреслюють назви розділів книжки: «Ліричні мови пелюстки», «Яка ж розкішна осіння днина», «Зірка кохання сяє казково», «Природи рідної цілющая криниця», «Завжди обирайте життя», «Казка зимова – диво-краса», «Весняна казка душу звеселя», «Моя Україно, знедолена ненько», «Свята гарні українські в барви щастя переллю», «Нехай війни не знають наші діти і онуки», «Барвисті літа акварелі».

Вірші краще читати, ніж розповідати про них. Особливо, коли ці вірші беруть за душу, змушують замислитися, згадати і помолитися. Помолитися за Україну, за її захисників, за її дітей.

А пані Тетяні зичимо здоров'я, сили, наснаги, нових віршів і нових книг!

Я літня жінка, а душа – осіння.

У квітах і віршах – моє спасіння...

Життя гортаю вже прожиті сторінки,

Із спогадів сплітаю я вінки...