Яскравим виявом національно-патріотичних почуттів українців нашої землі став вірш поета і етнографа Павла Чубинського «Ще не вмерла України ”. Жодному нашому творові української літератури не судилася така велична і трагічна доля.
Велична, бо в ньому втілена споконвічна мрія народу, здобути волю, виражена незламна віра у відродження України. Трагічна, бо понад століття пісню-гімн переслідували, вбивали, забороняли, та як
не силкувались – не вбили.
Відроджуються, воскресають національні традиції України: її символіка, патріотичні та духовні гімни, серед яких і «Ще не вмерла України ”.
Слова національного Гімну «Ще не вмерла Україна» написав у 60-х роках XIX ст. відомий український поет Павло Чубинський, а музику — композитор Михайло Вербицький.
В 1862 р. П. Чубинського заслали в Архангельськ, за «українофільську діяльність». А в 1863 році
з далекого північного заслання він передає вірш «Ще не вмерла Україна». Уперше ця пісня зазвучала в селі Млини (сьогодні — територія Польщі), де жив і працював автор музики до вірша Михайло Вербицький. Цього року відзначаємо 200-річчя від дня народження Михайла Михайловича Вербицького.
За життя він напевно не знав, що таким популярним стане його твір. Він мріяв бачити Україну єдиною державою, не поділеною на Східну і Західну. Священник сільської парафії Михайло Вербицький почав творити
Він хотів бачити Україну єдиною державою, а неподіленою на Східну і Західну. Михайло Вербицький, священик на сільських парафіях, почав творити, коли в нас ще не було ні Миколи Лисенка, якого називаємо «сонцем української музики», ні «Запорожця за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, ні «Вечорниць» Петра
Немає коментарів:
Дописати коментар