Христинівка від "А" до "Я"
Ця розповідь про організацію, яка майже 80 років дбала про якісне насіння для хліборобів Христинівщини - районну державну насіннєву інспекцію. Досвідчені люди кажуть, що працювати можна будь-де, головне - з ким. Коли людина працює за покликанням, відноситься з любов'ю і відповідальністю до своїх обов'язків, то і робота в радість, і віддача відчутна. Саме таким працівником була Валентина Міхеєва, агроном ІІ категорії районної насіннєвої інспекції. Понад чотири десятиліття вона працювала в цій установі. Крім добросовісного відношення до своїх обов'язків, вона займалась вивченням історії рідної закладу. В "Трибуні хлібороба" вона публікувала замітки про історію інспекції. Їй би книги писати, так з душею, поетичними порівняннями написані ці коротенькі статті. Ця замітка про насіннєву лабораторію - це виключно заслуга пані Валентини.
Коли віншували після жнив хліборобів, дякували їм за працю, нагороджували призами і грамотами трактористів, комбайнерів, агрономів, мало хто згадував про тих, хто перевірив насіння, визначив їх якість. А саме з роботи працівників насіннєвої інспекції закладались основи високих врожаїв. Це і системний контроль з польовою пробацією, і реєстрація сортових посівів, і лабораторний аналіз посівного матеріалу, і контроль за його вирощуванням від посіву до зберігання. Під показниками якості зерна розуміють характеристику його властивостей, які формують якість: ознаки свіжості,зараженість шкідниками, вологість, засміченість... Просто так, на око, все визначити дуже важко і не точно. Саме це і є завданням спеціалістів.
10 квітня 1944 року за Наказом Христинівського Райземвідділу тоді ще Київської області створено контрольно-насіннєву лабораторію. Підпорядковувалась вона МТС і знаходилась на її території, Пізніше там функціонувала "Сільгосптехніка". Сама ж лабораторія змінювала назву і адресу. Мала ця організація "приписку" по вулиці Івана Гонти, нинішній Соборній. А в такому тепер далекому 1956 році розпочалось будівництво по вулиці Пилипа Орлика ( тоді це була вулиця Радянська) Щасливі власники документів на дозвіл будівництва осель не дуже звертали уваги на те, що в кінці цієї вулиці будувалось приміщення насіннєвої лабораторії. Перебралась ця установа в нове приміщення, але продовжувала вести роботу, яка визначала її основне завдання - забезпечувати якість насіння, яке мало бути гарантією високих врожаїв на полях Христинівщини.
Колектив цієї установи ніколи не був великим. І працювали тут лише не просто гарні і відповідальні спеціалісти, а справжні ентузіасти своєї справи. І звичайно, злагодженість роботи колективу залежала від керівника. Першим, хто очолила цю службу в районі, була Валентина Тимофіївна Сілецька. Вона не просто керувала контрольно-насіннєвою лабораторією, а створювала її, вибудовувала напрямки, організовувала зв'язки з сільськими господарствами. Через 8 років клопіткої і плідної праці вона передала керівництво Домні Афанасіївні Мусійчук. З її думкою рахувались керівники району, науково-дослідної станції, колгоспів і радгоспів. В 1966 році її знання і досвід оцінені срібною медаллю "За участь у виставці ВДНГ".
В 1967 році Таїсія Олександрівна Чуйко, очоливши цей колектив, продовжувала підтримувати обстановку душевності, доброзичливості і відповідальності. Леонід Васильович Іщенко прийняв керівництво насіннєвою інспекцією в 1973 році. Майже через 30 років він, уже сивочолим і авторитетним вийшов на заслужений відпочинок. А керівництво передав своєму колезі Петру Івановичу Кіргану.
Дипломи, Подяки, Грамоти отримували і керівники, і спеціалісти, і весь колектив.
Непрості часи переживала контрольно-насіннєва інспекція. Починали з мікроскопів, термометрів, писали ручками, які вмочали в чорнильниці, вугіллям топили грубку...
З часом з'являлось нове обладнання, сучасне і точне, але без уміння спеціалістів воно не працювало. Велика роль у цій справі належала лаборантам. Їх останнім часом працювало шість осіб. А перевіряли насіння 23 господарств, науково-дослідної станції, фермерських господарств та приватних підприємств. А аналізи проводились на схожість, чистоту, вологість, зараженість шкідниками тощо). Пам'ятають колеги першого лаборанта Варвару Василівну Кравець. З елементарним обладнанням вона робила аналізи насіння, які були точними і бездоганними.
Були і гіркі сторінки в історії цієї установи, коли на початку 2000-х років вночі виникла пожежа. Офіційно - коротке замикання. Наслідки цього стихійного лиха були страшними, втрати взагалі величезні. Працівники плакали, дивлячись на те, що залишилось від їх роботи. Але відновили, відремонтували, взялись до роботи. Сучасне імпортне обладнання, газове опалення, дружний колектив гарних і дружніх спеціалістів - такі спогади бережуть всі ті, хто працював там. Випадкових людей там не було. А ветеранів пам'ятали. Одних згадували, інших поминали. Але не забували нікого. Десятиліттями там працювали Г.І.Купріянова, Є.П.Кузнецова, Н.К.Загородня, О.Є.Огородник, Г.С.Василик, В.В.Міхеєва,Н.О.Брижань, Л.К.Поціпух, С.С.Булах, Н.Є.Кривоклуб, М.В.Скрипник.
Трішки не дожила ця служба до свого 80-річчя. А вона жила життям хліборобів, їхніми потребами. І високі врожаї христинівських аграріїв в минулі роки - це заслуга і "насіннєвиків". Добрі слова про них говорили журналісти "Трибуни хлібороба", керівники громади. В 1975 році журнал "Хлібороб України" вмістив фоторепортаж про них. В 2007 році в Черкасах побачила світ книга "Золоте насіння Черкащини", де про Христинівську районну державну насіннєву інспекцію написано багато гарних і заслужено добрих слів, дана коротка історія.
Так як контрольно-насіннєва інспекція була районною, то з входом нашої громади в Уманський район, такої установи в нас немає.
Дивиться сумними вікнами будинок 2-А по вулиці Пилипа Орлика, кривиться від болю пошкодженою покрівлею, просить про допомогу всім своїм виглядом. Адже і будинок, і працівники, і христинівщани пам'ятають про добрі справи насінників.
Немає коментарів:
Дописати коментар