Судилася українській мові терниста доля. Вона, як і Україна, дивиться в душу кожного з нас очима рідної мами, батьківським словом промовляє до нашого серця.
Слово рідної мови, увінчане терновим вінком страждання, не раз топтане і зневажене, заборонене і зраджене, щоразу воскресало, аби відродитися в терновому вінку страждання, краси і слави.
Мова – то найперша ознака нації. Є мова – є і держава, є народ. Тому так ревно, так планомірно нищили українську мову наші вороги – «раби на розум і на вдачу». Вони добре розуміли, що «люд без мови – то глина безлика, без’язика отара овець». А отарою так легко управляти!
Від часів російського царизму та в умовах радянської імперії наша мова витримала 48 заборон! Подібног 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: «На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця».
Але рідна мова наша вистояла! Тепер вона – державна мова України. Її державний і офіційний статус закріплений десятою статтею Конституції України.
1996 рік. Верховною радою прийнято Конституцію України, у якій українській мові надано законодавчої конституційної сили у 10 статті
6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: «На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця».
Тож сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.
Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії народу. Письмо — одне з найістотніших знарядь культури, яке в просторі і часі розширює функціонування мови. Проблема виникнення письма у східних слов’ян дуже складна і досі не розв’язана. Протягом багатьох років учених цікавлять такі питання: коли і як народилася слов’янська писемність, слов’янська абетка і чи мали наші предки до цього якісь інші писемні знаки.о не знає жодна мова в світі.
Щоб краще знати нашу рідну мову, потрібно її любити, розмовляти нею, вчити її. Для цього в районній бібліотеці організовано книжкову виставку, проводяться бесіди, конкурси знавців рідної мови. Тож завітайте до бібліотеки, візьміть в руки книги, які ширше відкриють вам нашу чудову, багату, неповторну українську мову...
Немає коментарів:
Дописати коментар