Запалає свічка в кожному вікні... Загориться в серці гострим болем... Нехай горить цілу ніч , мерехтить крізь тисячі інших таких самих вогнів, крізь заплакані шибки вікон, намагаючись вирватись за межі холодного скла і полетіти , вирваною з тіла душею , високо - високо - аж до гущі темних нічних небес , чи може ще вище , щоб аж до Бога . Бо в Бога - світло і тепло , там не страшно , не холодно , не розриває ниючий біль спухлі ноги і не смокче так мерзенно під ложечкою, десь аж під серцем; і братики з сестричками посміхаються - не сидять темними тінями в кутку холодної хати, мама і тато мають сили обійняти і ще з хвіртки чути запах тільки що спеченого хліба , такого з реберцями по боках ...
Тепер вони серед своїх , згуртувались разом мільйонами маленьких вогників ; в минулому - маленькі чи дорослі , чорноброві чи золотокосі , як достиглі колосся , ті, яким не дали прожити життя , любити , їх зморила голодом більшовицька машина смерті на чолі з її червоними вождями . Бог дав їм за муки крила , і назвав янголами ... І кожного року вони загораються маленькими вогниками в шибках наших вікон та вікнах наших сердець . Чуєш, серце б`ється в унісон зі старим годинником на стіні , цієі ночі стукотить гучніше, ніж вчора ... Твоє серце б'ється за двох , трьох чи мільйони тих , хто не дожив , не долюбив і не дочекався ... Запали свічку в вікні за невідспіваних і ненароджених українців і ніколи не гаси її в своїй пам`яті...
Немає коментарів:
Дописати коментар