Йому б ще
жити, ростити синів, дарувати квіти коханій дружині, вчити новобранців азам
військової служби. Але в ці дні Дмитра Георгієва пом’януть діти, рідні, друзі,
бойові побратими, однокласники. На його могилу ляжуть квіти..
Пам’ятають
його і в Христинівці, де пройшли його шкільні роки, звідки він і пішов у
дорослий світ. Обрав професію військового, бо хотів захищати, обороняти тих,
кого любив – своїх рідних, свою Україну.
Дмитро
Георгієв народився в Миколаєві. З 1979 року проживав разом з мамою в селі
Ягубець, а з 1987 року в місті Христинівка. В 1994 році закінчив 11 класів
Христинівської ЗОШ № 2. В 1994-1996 роках проходив строкову службу, після чого
продовжив її за контрактом.
Дмитро
Георгієв закінчив Одеський інститут сухопутних військ за спеціальністю «Бойове
застосування». Отримав призначення до Ужгорода. За відносно короткий період Дмитру вдалося дослужитися до посади заступника начальника штабу військової
частини та здобути авторитет серед солдатів.
Брав участь
у війні на сході України 2014 року. Героїчно загинув під час оборони аеропорту
Луганська в ніч з 25 на 26 липня.
Похований в
Ужгороді на Пагорбі слави. Коли літак з труною пролітав над Христинівкою
(льотчики спеціально змінили для цього маршрут), прощально помахав крилами.
Тут, в Христинівці обливались в ту хвилину кров’ю серця тих, хто знав і любив
Дмитра, хто схиляв голову в жалобі і повазі перед його подвигом і героїзмом.
В грудні
2015 року в Христинівці на фасаді школи, де навчався відважний військовий,
відкрито меморіальну дошку. Провулок, де він жив, носить його ім'я...
Ми пам’ятаємо.
В центральній бібліотеці на виставці-меморіалі зібрані статті, світлини,
спогади однокласників про наших героїв, які загинули, захищаючи рубежі України.
Вічна пам’ять їм, сміливим і безстрашним патріотам.
Немає коментарів:
Дописати коментар