Ой плету-плету віночок, водою пускаю

6 липня відбувся святковий етно-фестиваль «Купава». Захід для містян та гостей Христинівщини організувала Христинівська міська рада в зоні відпочинку «Урочище Долинка». 

Про свято Івана Купала існує легенда, яку ми читаємо в повісті Миколи Олійника «Леся». До слова, ще з дитинства майбутня всесвітньо відома українська поетеса Леся Українка була допитливою дівчинкою, хотілося все знати, все збагнути.

– А що воно таке – Купала? – звертається Леся до брата… Вона передбачає, що Михайлик не відповість, але її питання почує дід. А він напевно знає. І справді, той повертається до неї, приглядається вицвілими очима, пояснює:

– Вельми давнє це свято. Так ото, жили колись люди і велику біду терпіли від нечистої сили. Звали цю нечисту силу Аграфена – «зле коріння». Аграфена була клятою, то сонце заступить, то чуму напустить або товар геть-чисто потравить.. Довго терпіли. А тоді обрали з-поміж себе найхоробрішого, дали йому меча двосічного, і пішов той сміливець болотами глибокими та лісами темними. Ходив день, ходив місяць, а таки вистежив тую погань і поборов її.  Сталося це вночі. А вранці заграло сонечко, все земне звеселилося… А ім’я тому чоловікові – Іван. Як повернувся він, то найперше, омив своє тіло. А за ним і весь люд праведний викупався…З того часу цей день носить назву Івана Купала.

Одна з локацій на святі – майстер-клас з традиційного плетіння купальських віночків. Майстрині, за сумісництвом – працівниці бібліотеки – гостинно припрошували приєднатися до дійства, чим викликали неабияку зацікавленість серед жіночої половини присутніх. І не дивно! Цілі оберемки лугових квітів і трав, затишна атмосфера, гарна погода, піднесений настрій – все спонукало до творчості. Приємно було, що багато дівчаток ставали дуже швидко вправними ученицями, а потім, навіть, ділилися досвідом з подружками. Вінки плели всі! Скільки їх було сплетено!!! З м’яти, любистку, материнки, волошок, полину, грициків, сокирок, ромашок, деревію, конюшини. Ми збилися з рахунку! Це, до речі, ціла наука, яка раніше передавалася з покоління в покоління.

Тож, кожен охочий за нашої підтримки та допомоги зміг створити свій, неповторний віночок-оберіг, в який вкладався весь художній смак, уява, фантазія. Було цікаво спостерігати, як міські панянки, одягнувши власноруч сплетеного вінка, перетворювалися на персонажів, скажімо, відомої драми-феєрії «Лісова пісня».

А ще про український віночок ходить велика кількість легенд. Одна із них розповідає: йшла дівчина по калину. Зустрів її парубок і каже: «Знімеш вінок – моя будеш». «Не веліла мені матуся знімати віночок», – відповідає дівчина. Та парубок був гарний, говорив красиво, а ласкавий погляд зігрівав серце дівчини. Не встояла дівчина, зняла віночок, а парубок перетворився на страшного дідька і забрав дівчину до себе. Тому кажуть, що вінок – це оберіг від нечистої сили. Віночок на голові у дівчини супроводжував її завжди: і на свята, і в пісні, і в таночку.

Виплітають дівчата купальські віночки і співають:

Заплету віночок, заплету шовковий,

На щастя на долю, на чорні брови.

Тай пущу віночок на бистрою воду,

На щастя на долю, на милого вроду.

Ой поплинь, віночку, тихо за водою

На щастя, на долю милому зі мною.

Іноді, за метушнею повсякденного життя ми забуваємо про себе, втрачаємо спокій і рівновагу. Тому так важливо навчитися зцілюватися.

Сумно не було! Було весело, колоритно! Магічне свято Івана Купала подарувало незабутнє дозвілля!