Я мрію так життя
прожити, щоб кров і піт віддать землі своїй, щоб у плодах моїх хилились віти,
щоб розроставсь в глибинах корінь мій...
Михайло
Панасович Стельмах – український поет і прозаїк, драматург і фольклорист,
публіцист і сценарист. Своїми поезіями, оповіданнями, повістями й романами він
підніс рідне слово до високих вершин в українському письменстві ХХ століття.
Народився
майбутній український майстер слова 24 травня 1912 року в селі Дяківці
Літинського району Вінницької області в незаможній родині. Сім’я була
багатодітною, але дружною і працелюбною. Діти зростали в атмосфері шани до
праці, поваги до людей, любові до природи і землі. Пізніше, в повісті «Гуси-лебеді
летять», яка носить автобіографічний характер, автор з любов’ю і ніжністю змалював
тих, хто дав життя, навчив любити людей, Україну, її звичаї і природу.
Михайло
Панасович прагнув знань, охоче вчився. В сім’ї, як часто бувало в ті часи, були
одні чоботи на всіх, тому батько носив його малим до школи на руках, загорнувши
у свою кирею. Було на батькових руках тепло і затишно, відчував себе захищеним
і потрібним. Йому пощастило з учителями, добрими, мудрими, розумними. Тому і
сам мріяв стати педагогом. Закінчив учительський технікум, а потім і
учительський інститут (першим у своєму селі!). Вчителював, багато читав і писав
вірші. З 1936 року газети і журнали почали публікувати його поетичні твори. Ці
вірші, свіжі, душевні, знаходили своїх прихильників серед селян, молоді,
літераторів. Серед тих, хто підтримав молодого поета був і Максим Рильський,,
який став для Стельмаха літературним хрещеним батьком. В 1939 році вийшла
друком його перша книга поезій, через рік М.П.Стельмах став членом Спілки
письменників України.
Війна в
1941 році застала Михайла Стельмаха в Білорусі, де молодий українець служив
зв'язківцем. На його долю випали важкі бої з відступами, втрати бойових друзів,
поранення, лікування і знову фронт, бої за волю і перемогу. І завжди з ним був
блокнот і олівець, він писав, записував, осмислював, щоб пізніше все викласти
на папері, створити книги, якими зачитуються вже не одне покоління українців, і
не тільки.
Всі
шанувальники української літератури і творчості Михайла Стельмаха знають його
твори «Хліб і сіль», «Велика рідня», «Чотири броди», «Правда і кривда», «Щедрий
вечір». В них звучить любов до України, до українського села, до людей, мудрих
і добрих,чесних і відданих своїй великій рідні – Україні.
Сьогодні
виповнюється 110 років від дня народження великого українця і гуманіста, життя
якого пройшло у творчій і натхненній праці. Майстер художнього слова, він
відкрив світові духовне багатсво, лагідність і мужність українців.
Завітайте
до бібліотек, відкрийте і прочитайте книги Михайла Стельмаха, які і сьогодні
співзвучні нашим мріям, нашим прагненням, нашим почуттям:
«Затьмарилось
сонце на ясному сході,
Вогнями
в житті угризається зло.
Нам дуже
нелегко, нам важко в поході,
Майбутнє
землі нам на плечі лягло.
Ще
зброї в нас мало, печалі багато,
Та
впертості стане на всіх ворогів.
В
нелюдських атаках ми чесно, мій брате,
Вкладаєм
в тригранні багнети свій гнів.
Грудьми
зустрічаєм підступність зміїну,
Навиліт
вбиваємо сталь у заряд.
Ми
можем померти - не вмре Батьківщина,
Ми можем загинуть - не згине народ!»
Немає коментарів:
Дописати коментар