22
січня ми відзначаємо день Соборності України. Саме слово «соборність» донедавна
було не просто відсутнє, на нього було накладене табу. Похідні від цього слова
вживалися хіба що у значенні «соборна дзвіниця», «соборні фрески». І боронь Боже
– соборна Україна. Лише в зарубіжній україністиці та іноді в дисидентських
колах про соборність писалося й говорилося як про ідею, певну мету. У словнику
української мови термін «соборний» подається в значенні об’єднаний,
неподільний, а соборність – як властивість, тобто об’єднаність, цілісність, неподільність.
Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року слово соборність
стало рясніти на шпальтах газет і журналів.
Наразі
особливо складно відзначати цей день в період жорстокої війни з росією. Ідеї
соборності єднають українців в наш напружений час.
«Нуте врагов, нуте бити! Самопали набивайте, гострих шабель добувайте, а за віру хоч умріте і
вольностей бороніте! Нехай вічна буде слава, же през шаблю маєм права!» – гучно
звучать нині слова, проголошені гетьманом Іваном Мазепою в Батурині. Тобто
– «що лиш шабля дасть нам право»! Ніхто з
українців не мав і не має сумніву, що український народ має незаперечне право
на життя на споконвічно українських землях в суверенній
і незалежній, демократичній, соціальній, правовій державі!
Наш народ, що виявляє такі докази спротиву і патріотизму, який показує такі героїчні вчинки, не може зникнути, пропасти, а має перемогти!
Немає коментарів:
Дописати коментар