Смертний шлях сотень тисяч людей

Історію неможливо повернути назад. Але необхідно розповісти про неї всю правду. Історія нашої Батьківщини, як не прикро, має багато по справжньому сумних сторінок. Україна – це країна пісні й краси, але в роки Голокосту стала країною смерті. Смерті чоловіків і жінок, безвинних дітей і немовлят. Немає в нашій мові таких слів, які б передали трагедію того часу. Нашу Христинівщину не оминув той жах, той страшний злочин. Як і по всій Європі, в нас були гетто з нелюдськими умовами, знущаннями, розстрілами. Представники «нового порядку» брехнею, провокаціями, погрозами збирали людей для того, щоб відібрати в них коштовності, щоб потім жорстоко позбавити життя. Немовлят кидали в криниці, людей змушували копати собі могили, куди падали потім мертві, непритомні, поранені. Могили прикидали землею і охороняли, бо з-під них чулися стогони... Після цього солдати фюрера могли спокійно їсти, спати, ділити коштовності... Така ж чума й зараз прийшла на нашу Україну. Її, цю чуму, цих нелюдів потрібно знищити назавжди.

Ми пам’ятатимемо тих, кого замордували фашисти в 40-х роках минулого століття. Їх смерть закликає до пам’яті, до пильності, до недопущення такого лиха знову.

В цей день горять поминальні свічки, до могил і пам’ятних знаків лягають вінки і квіти...

В бібліотеці організовано книжкову виставку «Смертний шлях сотень тисяч людей», за матеріалами якої проведено історично-краєзнавчу годину «Злочин проти людства». Людство має пам’ятати ці страшні сторінки історії.