Народна мудрість
стверджує, що сім'я – це не соло, а симфонія. Симфонія почуттів, турботи,
вірності. Саме такою є сім'я Костан із Сичівки. Іванна Степанівна та Ярослав
Мирославович нещодавно отримали статус багатодітної сім'ї – їм лелека приніс
дві донечки, а старшій їхній дитині Анні – сестричок Соломію і Софію. Мама цієї
родини народилася в Сичівці, тут закопана пуповина кількох поколінь їхнього
роду. А познайомилися вони під час навчання в Уманському гуманітарно-
педагогічному коледжі ім. Тараса Шевченка. Ярослав приїхав на навчання в
Умань з Кіровоградської області. Подивився в очі цієї тендітної дівчини і
зрозумів, що вона – його доля. Виявилося, що у них дуже багато спільних уподобань,
поглядів і захоплень.
Доброзичливі, щирі,
роботящі, обоє закохані в пісню і Україну. Зовсім молодими вони стали на
весільний рушник в 2016 році, отримавши від рідних благословіння і щирі
побажання жити в любові і злагоді. А 2019 рік вони вже зустрічали з маленькою
донечкою Анею, яка народилася за три тижні до Новорічних свят. В цьому ж році
Іванна отримала диплом учителя музики та музичного керівника. Навчалась добре,
тому й диплом – з відзнакою.
Сім'я виявилася дійсно
гарною і дружною: вони все роблять разом, підтримують один одного. Ярослав
Мирославович за роки праці в Сичівській школі здобув заслужений авторитет і
повагу. Він має добре серце і вправні руки, завжди готовий допомогти словом,
порадою, ділом. В школі вчить дітей інформатиці, викладає музику і трудове
навчання.
Старша донечка Аня – це
їх гордість. Вона взяла все найкраще від своїх батьків: вроду, музичні
здібності, щирість і доброту. Вона займається танцями, гарно співає, виступає
на концертах.
Іванна Степанівна після
першої декретної відпустки пішла працювати в сільську бібліотеку. Молода, енергійна,
комунікабельна і толерантна, вона запровадила в своїй книгозбірні нові форми
популяризації книги, новітні технології, створила бібліотечний хаб. Поєднує
традиційні та інноваційні форми роботи, займається краєзнавством,
народознавством, патріотичним вихованням дітей і молоді.
В цій родині панує культ
поваги до старших, до сімейних традицій. Не все безхмарно в їхньому житті:
великим горем увірвалася в їх родину звістка про смерть її старшого брата Івана
Ляша, який вважався зниклим безвісти з 22 березня 2022 року. Всі вірили в його
повернення, але день 27 травня 2024 року став для них чорним і сумним. Він
загинув. Загинув як герой, захищаючи рідну землю. Осиротіли його діти, вдовина
печаль лягла на душу його дружини, загинув син і брат. Брат, який був рідним не
тільки по крові, а й по духу, з яким разом росли і мріяли... Горе не втихло ще
в їхніх душах, а вгамувати біль втрати допомагає підтримка тих, хто зараз
поряд.
Щоб і в їхньої доні була
більша родина, вирішили, що потрібно збільшити сім'ю. Коли народилась двійня,
раділи всі. Щаслива мама приймала вітання, дякувала Богу за своїх кровинок.
Імена маленьким сестричкам вибирала Аня. Тепер в сім'ї Костан ростуть дві
дівчинки з гарними українськими іменами Соломія і Софія. Вона допомагає мамі
доглядати цих живих ляльок, яких дуже любить.
Взагалі, як у справжній
сім'ї, тут всі допомагають молодим батькам: мама Галина Іванівна, бабуся Олена
Овсіївна, а голова сімейства з усією відповідальністю відноситься до своїх
батьківських обов'язків.
В цьому році подружжя
Костан відзначатиме свої ювілейні тридцятирічні дати. Хай збуваються їхні мрії,
частина яких уже втілилась у життя: дім – повна чаша, сповнений любові і
взаєморозуміння, три донечки, три їхніх надії ростуть у любові. Їх подвір'я
потопає у квітах. Домашнє господарство невелике. Зате є три собаки. Одна –
породиста, яку подарували. Але ж не виганяти тих двох, які прибилися до двору,
відчуваючи, що їм дадуть більше, ніж прихисток.
Вітаємо цю гарну сім'ю з
святом! Зичимо їм всього найкращого в їхньому житті: здоров'я, сили, достатку.
Хай ростуть донечки під мирним небом, тішать своїх рідних досягненнями,
талантами і успіхами.
Немає коментарів:
Дописати коментар