Душу у вишивку вкладаючи...

Тлумачний словник сухо повідомляє, що: «Вишивка – це мистецтво прикрашати тканину». 

Це не просто мистецтво, це наш український дух, наші традиції, наш корінь і наш родовід.

Протягом століть вишивальниці експериментували з відповідними матеріалами, розвиваючи й удосконалюючи своє мистецтво, черпаючи натхнення в навколишньому світі, у мистецтві, природі, в орнаментах інших часів і культур. Уявити наше життя без вишитих сорочок, рушників, серветок, килимків, картин неможливо...

Вишивальниць у нашій громаді дуже багато. Майстрині голки і кольорових ниток створюють такі шедеври, що від них важко відвести погляд. Серед них і жителька села Орадівка Звариченко Марія Терентіївна, яка 28 серпня буде святкувати 88-річчя з дня народження.

Її дитинство пройшло в окупованому фашистами рідному селі та у важкі післявоєнні роки. Так склалося, що освіта її закінчилась в місцевій семирічці. Далі працювала в колгоспі, на фермі, техпрацівницею в школі... І через все життя пронесла свою любов до вишивки.

Вишивала при гасовій лампі, а коли в село провели електричне освітлення, то ладна була вишивати майже до ранку.

Свою долю, свою другу половинку Петра Тимофійовича, зустріла тут, в Орадівці. Такий же працьовитий, добрий, став опорою для неї і їх синів Сергія і Романа. Зараз Марія Терентіївна має четверо онуків та трьох правнуків. І для всіх них пані Марія вишиває рушники, сорочки. На їх весіллях майоріли рушники, вишиті турботливими рідними руками.

Як знаходила час для вишивання, працюючи допізна, тримаючи господарство, готуючи на всю сім’ю... У вишиванні знаходила розраду, втіху і задоволення. Якщо в когось бачила новий гарний узор, одразу бралася його відтворювати на полотні.

В свій час наша сільська бібліотека отримувала журнал «Вишиванка», кожен випуск якого Марія Терентіївна чекала з нетерпінням. У 63-річному віці перенесла операцію на очах. Хвилювалася і молилася, щоб пройшло хірургічне втручання вдало. Бог почув її молитви. Вона бачить рідні обличчя, красу природу і має змогу і далі вишивати. З того часу з-під її голки почали з’являтись ікони. Вони прикрашають її домівку та висять на почесному місці у дітей і онуків.

Ця жінка продовжує своє улюблене заняття. Не зважаючи ні нащо, лягають на полотні хрестик за хрестиком, а в результаті виходить чудовий візерунок. День вишиванки для Марії Терентіївної – своєрідне професійне свято. Тож бажаємо їй здоров’я, енергії, турботи від рідних, домашнього благополуччя, достатку. Хай Всевишній дарує їй ще багато років життя. І не покидає натхнення, хай оживають на полотні квіти і візерунки. Хай уже в мирній державі пройде виставка її робіт, в які вона вкладає душу і свою майстерність.