Новеньку книгу погортай – у світ цікавий завітай.

 

Корисно, цікаво і весело  проводили час учні 4-Б класу Христинівського ліцею №1 в калейдоскопі новинок «Новеньку книгу погортай – у світ цікавий завітай». Читачі із задоволенням читали книги і дізнавалися багато цікавого, відгадували загадки - вікторини, подорожували разом з казковими героями, переглянули відео «Як твориться книга». Ознайомилися присутні з книжковою виставкою «Книжкові хіти літа». Діти з цікавістю переглядали літературу на виставці та вибирали книги на літні читання. Тож запрошуємо вас до бібліотеки обрати собі книжки, які зроблять ваші канікули ще кращими!

 

Татове плече – надійний захист

В кожного з нас є батько. Вони різні, наші татусі: високі, кремезні, сильні, рішучі, серйозні, з почуттям гумору... Батько – це захисник, воїн, господар, майстер на всі руки, вихователь і друг. Про батька складено багато приказок, пісень, написані книги...

Все це є на нашій книжково-ілюстративній виставці «Батько – сила, родини основа», яка організована в центральній бібліотеці. Читачі, знайомлячись з матеріалами виставки, знаходять спільне зі своїми батьками, згадують їх, розповідають цікаві історії, пов'язані з батьками.

Наші батьки варті того, щоб про них говорити, згадувати, писати вірші.

Коли душа відкрита для людей і добра

     Розкажу про читача

Літо 1933 року люди старшого покоління згадують з жахом. Червоно-чорна коса Голодомору пройшла по селах багатостраждальної України. Скільки було смертей і страждань, скільки сиріт росли без батьків, скільки сліз було пролито... Але були й радісні події, коли народжувались діти. Таким світлим промінчиком 18 червня була і поява на світ донечки в сім'ї Сиваків - Мусія Дмитровича і Параски Іванівни. Було важко, але дівчинку вигодували, виплекали. В селі діти до роботи й допомоги звикали змалечку. Так було і з маленькою Ларисою. Спочатку старша сестра, яка була їй нянькою, привчала до неважкої роботи, а потім і сама дівчинка мала обов'язки по господарству. Від неї вона отримала й перші уроки вишивання.

Дитяча пам'ять зберегла лише деякі моменти років під окупацією, але усвідомлення того, що війна – це сльози, горе і чорне лихо вона усвідомила на все життя.

В школі дівчинка вчилась добре, улюбленими були всі предмети. Закінчила середню школу (добре, що десятирічка була в рідному селі й не треба було долати кілометри щодня) і легко склала вступні іспити й стала студенткою Кам'янець-Подільського технікуму з підготовки бухгалтерів радгоспів. Працювала в Сумській, Чернігівській областях, а серце рвалось додому, в рідне село. Бо крім родичів, там був Сашко, Іващенко Олександр Петрович. І таки переїхала сюди, в Ягубецький елітно-насінницький радгосп в 1961 році. Тут стала на весільний рушник, перейшла на прізвище чоловіка, тут звили своє сімейне гніздечко, тут раділи народженню синів Петра та Олександра. 38 років праці, безліч оформлених документів і звітів, проведених перевірок і отриманих Подяк.

Молода дружина виявилась вправною господинею, чудовою рукодільницею. Скільки вишила рушників, серветок, сорочок – не перелічити. Знаходила час і для читання книжок.

Пролетіли швидко роки. Було всього: радість, здійснення мрій, душевне спілкування, тривоги за дітей, їх навчання, одруження, втіха від народження онуків. Але і горя доля вже відсипала повною мірою: провела в засвіти чоловіка і старшого сина... Ця рана кровоточить і досі. Але наша землячка не зачерствіла душею. Тішать її четверо внуків і четверо правнуків.

Вона має світлу пам'ять, згадує події минулого, дає реальну оцінку подіям, що стали історією.

Її спогади – неоцінений вклав в написанні історії села. Її домівка прикрашена безліччю вишивок, а подвір'я потопає у квітах. Кохається пані Леся, як її називають в селі, у квітах, особливо в їх королевах – трояндах. Не стоїть без діла і її швейна машинка – вона щось шиє, перешиває. Радіє гостям, спілкуванню з людьми: рідними, сусідами, односельцями.

Хай Всевишній дарує їй ще багато років життя при здоров'ї та силі. Хай новини будуть хорошими, а в домі панує достаток. Спасибі Вам, шановна, за добре серце і щиру душу. Хай ті, кого Ви любите, ще багато років вітають Вас з днем народження, і хай їх побажання обов'язково збуваються.

 

  

   

    

Читаємо без зупинки.

 Наша бібліотека - це простір для спілкування та втілення креативних ідей. Під час книжкового марафону «Читаємо без зупинки» читачі познайомилися з прекрасними авторами, чудово проілюстрованими книгами. Серед тих, кого залюбки читають, класик дитячої літератури Всеволод Нестайко з його «Незвичайними пригодами у лісовій школі» і «Тореадорами з Васюківки», Володимир Рутківський, серія про джур козака Швайки, Сашко Дерманський з трилогією про Чудове Чудовисько, Іван Андрусяк, Андрій Кокотюха, Наталія Щерба та багато інших. Усім нашим друзям нагадуємо: літні читання тривають. Приєднуйтеся до нашої бібліокомпанії.

 

Літні читання для гарної компанії

На дворі літо, пора відпусток і канікул, пора відпочинку і читання. Адже читання не тільки сприяє поглибленню знань, а знижує рівень стресу, утворює міцніший зв'язок між клітинами мозку, що зменшує ризик нейродегенеративних захворювань. Завдяки читанню зменшується напруга в м'язах та сповільнюється серцевий ритм. Це результат досліджень вчених. Отже, читати потрібно. Саме для цього в парку щочетверга працює наша літня читальня "Літо.Книга. Позитив".

Цього разу христинівчанам бібліотекарі запропонували познайомитись з новими книгами й періодичними виданнями. Нові газети й журнали допомагають знати новини у світі, Україні, в нашій громаді. Книги по історії нашої держави дають змогу познайомитись з документами, які були засекречені та заборонені. Лише добре знаючи своє минуле, ми краще розуміємо сучасне життя, робимо висновки, яку державу нам потрібно будувати після Перемоги. Вільну, демократичну, незалежну і квітучу. Саме за це ми зараз і воюємо з ненависними орками. Ми обов'язково переможемо.

Все буде Україна!

Казкова країна мудрої книжки.

 

У дитячій бібліотеці – справжнє свято дитинства! Навколо - щирі дитячі усмішки. Бібліотека перетворилася на  майданчик пригод, де кожен день не схожий на попередній. Читачі 1-А та 1-Б класів Христинівського ліцею №1 під час проведення бібліоглобуса «Казкова країна мудрої книжки» дізналися багато нового, при цьому вони не тільки читали книжки, а й грали в  ігри, розв’язували завдання. Дозвілля дітей було переповнене  приємних емоцій.

Книга гарна чарівниця відкриває таємниці.

 Літо триває. Вже традиційно, в цей період, бібліотека для дітей працює за програмою літнього читання. На екскурсію до бібліотеки завітали читачі 4-А, 4-Б, 4-В класів Христинівського ліцею. Під час літературного круїзу «Книга гарна чарівниця відкриває таємниці» на дітей чекала захоплююча мандрівка у чарівний світ книг. Найбільший інтерес у хлопчиків і дівчаток викликали фантастичні твори, комікси. Читачі отримали задоволення від зустрічі та обрали собі книги для читання.

Твоя бібліотека запрошує на нові зустрічі!

Йому є кого захищати

В наш тривожний час, коли лунають сигнали тривоги, новини рясніють репортажами з місця бомбардувань і пожеж, ми цінуємо людей за їх вчинками й вкладом у нашу Перемогу. Особлива шана тим, хто боронить нас на передовій, служить в протиповітряній обороні. Серед них – наш земляк Андрущак Сергій Степанович. Нещодавно, 16 квітня він відмітив своє сорокап'ятиріччя. Має життєвий досвід і свої погляди на життя. Саме вони керували ними, коли він прийняв рішення стати захисником. Народився він у нашому селі, в селянській роботящій родині. В сім'ї Степана Сергійовича і Катерини Кирилівни вже росли дві доньки Світлана і Тамара, які стали для молодшого брата няньками й виховательками. Коли виріс, віддячуючи їм за турботу, став для них надійним плечем підтримки й допомоги.

Сергій ріс добрим, щирим, привітним. Після закінчення 9 класу вирішив здобути професію водія, вважаючи її справжньо чоловічою справою. На його думку, водій повинен не тільки знати правила дорожнього руху і вправно крутити кермо. Ця професія вимагає знань, витривалості, уважності, поваги до всіх, кого об'єднує дорога.

Коли юнаку виповнилось 18 років, не шукав причин, щоб ухилитись від військової служби. Солдат внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України С.С.Андрущак проходив службу в Харкові. Служив добросовісно. Служба навчила бути більш зібраним, дисциплінованим. А хлопці, з якими служив, підтвердили, що дружба, справжня, чоловіча – існує. Він не забув їх, своїх друзів по службі. Як і не забув, яким був Харків в той час – мирним, спокійним, з новобудовами... Обливається його серце від кадрів руйнувань цього міста-красеня, міст і сіл України.

Після демобілізації працював в Христинівці оператором газової котельні та комплексним робітником, обслуговуючи центр сімейної медицини. Робота відповідальна, така, що підходить йому. А потім в його житті з'явилася Оля, Ольга Олегівна, яка стала його дружиною, господинею його будинку, берегинею його сім'ї. Познайомились на дискотеці під звуки пісні про кохання. Кохання живе в їх серцях, в їх синові Богдану, якому 6 липня виповниться 5 років. Син – мамина надія, татова гордість, їх втіха і сенс їхнього життя росте щирим і добрим. Але й у своєму віці він розуміє, що в нас іде війна, а його тато – захищає його з мамою, його друзів і всіх українців.

Солдат-кулеметник протиповітряної оборони України служить недалеко від рідного села і сім'ї. Родина чекає його дзвінків, радіє йому, коли він приїжджає додому. Притисне до грудей дружину, підкине вгору сина, розпитає про життя. Йому там нелегко, але він не скаржиться. Виконує свій обов'язок українця, захисника, патріота. Мріє про Перемогу й мирне життя. Щоб знову працювати й радіти життю.

Світ яскравий, коли читаєш!

 Літні канікули – це прекрасна пора для змістовного відпочинку, веселих розваг та читання улюблених книжок. У книг, як відомо, канікул немає. Бібліоліто триває! Знаєте, що потрібно для гарного літнього відпочинку? Ми знаємо точно - це чудовий настрій, бажання пізнавати нове, яскраві пригоди і обов’язково – цікава книжка! Для своїхчитачів 3-А класу Христинівського ліцею №1 бібліотека для дітей організувала книжкову виставку «Світ яскравий, коли читаєш!», на якій представлені найцікавіші, на наш погляд, книжки з «літнім настроєм». Підготували ігри, вікторини, годину творчості «Кольорові долоньки, або як намалювати «Мир»». Тож запрошуємо вас до бібліотеки обрати собі книжки, які і навчать, і розважать, і зроблять ваші канікули ще кращими!

Конезавод в Ягубці? Був!

                                                Христинівщина від  А  до Я

  Вивчаючи історію нашого краю, дізнались, що в Ягубці був конезавод, на якому вирощували  коней, які приймали участь у перегонах на іподромах Європи, займаючи там призові місця.  Відомостей про це  чомусь немає в краєзнавчих  матеріалах. А вони ж повинні бути.   

     Ягубець заснував брацлавський селянин у 1542 році. Село кілька разів змінювало своїх власників. У 1813 році маєтком володів  пан Леон Іванович Марковський, який перекупив цей маєток у Потоцьких. А на початку ХХ століття власником Ягубця був граф Маендорф. В Ягубці він майже не жив, бо постійно проживав у Петербурзі. А маєток і село здавав німцю Карлу Мартіну.  Саме з ім'ям цього  вельможі і пов'язана історія створення і функціонування конезаводу. 

    Конюшні в Ягубці розташовувались на місці теперішнього будинку культури.  Поряд був іподром, де тренували коней для змагань.

       Серед них був рудий жеребець Брімстон (1915-1935), який  народився  на цьому заводі. У віці 2-3 років успішно скакав на Одеському іподромі, де відрізнявся швидкісними якостями.

     Жовтневий переворот змінив політичний устрій у країні, багато чого було зруйновано, але конезавод працював.  Берейтори (тренери)  об'їжджали коней, навчали їх, готували їх до перегонів, виїздці, конкурсах.  Були в штаті конезаводу ветеринари. Тут  працювали люди, які не просто розбирались у конях і їх породах, а й  розуміли і любили цих тварин..  Старожили пам'ятають їх імена: брати Десятникових - Олександр і Віталій та Володимир Олександрович Соколенко.  Коні були племенні  і  вирощувались на продаж.  Коні, народжені в цьому конезаводі, виступали на багатьох іподромах, менш талановиті працювали в колгоспах.  До початку ІІ-ї світової війни в Ягубецькому господарстві було понад 300 коней.

     Багато чого змінилось в державному устрої країни. Але конезавод працював. Не припинив він свою роботу і в роки окупації гітлерівцями. Вермахту теж потрібні були ці витривалі і незамінні тварини. Після звільнення Христинівщини в березні 1944 року, почалась відбудова господарств. В  Ягубецький радгосп директором був призначений Мимрик Олександр Васильович. Це був справжній господар, умілий керівник, орденоносець.  Господарство збирало високі врожаї, будувало корівники, електростанції, будинки , дитячі ясла... І всі роки його керування , до 1958 року конезавод працював, виводив коней-красенів, якими пишались  ягубчани.  Після 1958 року конезавод перестав функціонувати. Будівлі розібрали на цеглу, дерев'яні елементи пішли на дрова.  Залишилась лише пам'ять.

     Так хочеться вірити, що знайдуться люди, які зможуть відновити розведення коней  в нашій громаді. І знову вони будуть приносити людям радість спілкування, призові місця на перегонах, нові робочі місця і, звичайно ж,  поповнення бюджету. Хай так і буде.

  Це фото в Інтернеті знайшла Тетяна Цвіткова, донька колишньої завідувачки Ягубецькою бібліотекою Валентини Андрущак.  Саме воно спонукало шукати матеріал про конезавод і його історію. Багато в цьому плані зробила нинішня працівниця цієї бібліотеки Олена Кравець. Вона підняла краєзнавчі матеріали в бібліотеці, місцевій школі, розпитувала старожилів села,  в тому числі і свого батька Клименка Івана Васильовича та читачки бібліотеки Лещенко Олесі Мусіївни. Дякуємо всім, хто долучився до вивчення цього цікавого матеріалу. І будемо вдячні, якщо цю розповідь хтось доповнить своїми спогадами, фактами, світлинами.                                                                                                                                  

                                                                                                 

Щоб перо не спіткнулось на слові...

Серед червневих професійних свят в Україні гарно вписався день журналіста. Це свято всіх тих, хто присвятив себе цій важливій ланці життя нашої держави, демократичного ладу. Журналістика – це не тільки репортерство: піти, побачити й розповісти про те, що відбулось. Ці події часто потрібно пропустити через серце, подати матеріал так, щоб люди відчули себе співучасниками подій, відчули атмосферу моменту.

Журналістика – це спосіб життя, стан душі. Тому там можуть працювати люди небайдужі, закохані в правду, слово, в Україну. ЗМІ сприяють не просто поширенню інформації, а формує громадську думку. Недаремно представників ЗМІ називають четвертою владою в державі.

Сьогоднішній день – свято всіх тих, хто допомагає створити газету чи репортаж, хто розповідає про цікаве і наболіле читачам газет і журналів, користувачам соціальних мереж, слухачам і глядачам радіо і телебачення.

Журналістика і бібліотеки ніби й різні організації, але тісно пов'язані між собою. Журналістика створює інформацію, а бібліотеки зберігають та надають доступ до неї. Бібліотечні працівники нашої громади, які є і дописувачами нашої міської газети, вважають це свято ніби й своїм. Ми співпрацюємо з нашою "Трибуною хлібороба", розповідаємо про нашу роботу, про наших воїнів ЗСУ, про ветеранів, нові книги та активних читачів. А скільки разів, готуючись до проведення масового заходу, ми перегортаємо старі підшивки газети. Матеріалам минулих років ціни немає, бо більше ніде їх знайти не можна. А іще христинівські журналісти - часті гості наших книгозбірень.

Вітаємо журналістів з їх професійним святом. Зичимо здоров'я, сили, творчої наснаги, сімейного щастя, вдалих репортажів.

Поки є журналісти та ЗМІ, доти ми знатимемо правду.