Трагедія і біль Чорнобиля

Час плине невпинно. Спливають роки, сплітаючись у десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії залишається найбільшим горем для нас, українців.

   Минуло 30 років з моменту аварії на чорнобильській електростанції. Та яким далеким, ідилічно безхмарним видався нам тепер той дочорнобильський світ — спокійний, неквапний, самовпевнений, роками немовби занурений у напівсонну, поблажливу, вседозволяючу благодушність. Для всіх, хто прямо чи побічно був причетний до Чорнобиля, час ніби розколовся на дві нерівні частини: до 26 квітня 1986 року і після. Це дуже нагадало війну.

     В стінах нашої книгозбірні  було проведено годину-реквієм приурочену тридцятій річниці трагедії на Чорнобильській АЕС. Діти переглянули відео "Чорнобильська катастрофа", "Чорнобиль - до і після аварії", "Місто - примара", розглядали фотографії та гортали сторінки книг, ретельно підібраних бібліотекарями. Зацікавлено, зі збенеженням,  ознайомились з новими епізодами трагедії раніше невідомими для них. Діти читали вірші, де кожне слово, пронизане болем, тугою і смутком, та вшанували загиблих у "війні з мирним атомом"  хвилиною мовчання.
    30 років — мить в історії людства, не дуже великий термін. Та за ці роки, за місяці — ми всі стрімко прозріли, подорослішали на цілу епоху, ми стали жорсткіші й вимогливіші і до самих себе, і до тих, хто приймає відповідальні рішення, до тих, у чиїх руках людське існування і доля природи. Бо надто вже високою ціною довелося і ще доведеться платити за Чорнобиль.