Всі знають народні приказки: «Не та мати, що народила, а та, що вигодувала й виховала», «Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів». Адже в житті так буває, що діти залишаються сиротами. Хвороби, аварії, пожежі іноді забирають батьків. Бувають і випадки, коли безтурботні і безвідповідальні матері-зозулі відмовляються від своїх кровинок. Бог їм суддя. Не про них мова. Сьогодні, в день усиновлення, звучать слова подяки тим, хто взяв під свою опіку, під своє крило, в свою домівку і серце тих діток, які сказали їм: «Мама» і «Тато». Перед такими людьми треба низько вклонитися. Про таких людей знімають фільми, пишуть книги. Ось про ці книги ми сьогодні розповімо.
Є в Тараса Шевченка неймовірна поема «Наймичка» – одна з вершин поезії великого Кобзаря. Надзвичайно емоційна розповідь про долю молодої жінки-покритки, яка свого новонародженого сина «підкидає» заможній сімейній бездітній парі не дуже молодого віку. Вони приймають його як сина, називають Марком, виховують чесним і добрим. А мати, справжня його мати, проситься в цю сім'ю наймичкою. Щоб бути поряд, щоб мати змогу взяти на руки і обійняти. Як краялось її серце, можна лише здогадуватися. І лише в останні хвилини свого життя вона признається сину: «Я не наймичка. Я – твоя мати».
Не одне покоління людей зачитуються повістю Юрія Збанацького «Між добрими людьми». Прекрасна, а в світлі сьогоднішніх подій, неймовірна книга. В ній стільки добра і світла, що зігріє вона не одне серце. В ній немає поділу на національності. Люди борються з одним ворогом, з одним спільним лихом – фашистськими загарбниками. В них один ворог і спільна мета – вижити, захистити, перемогти... Для маленької дівчинки Тані, яка у вихорі війни загубила свою маму, доля послала жінку, яка стала їй мамою, полюбила її як рідну. Тепер вона Наталочка, Ната. Саме так зрозуміла Михайлина дитяче «Тата». Цю книгу читати без сліз неможливо. Радимо поринути в світ тих подій тих, хто ще не читав цю книгу.
Про усиновлення і усиновлених дітей є багато розповідей. Неля Романовська зібрала їх в одну книгу «Усиновлена». Це зібрання коротких мотиваційних оповідань, апробованих у соціальних мережах у вигляді популярних дописів. Вони ніби постали на межі літератури і психології. Авторка спонукає читача розмірковувати в атмосфері свободи і мудрості, віри і духовної радості. Адже цей шлях пізнання і є щастям.
Усиновлення — це особлива дорога батьківства. Благородна і
складна, переповнена емоціями, очікуваннями, тривогами і обов’язково надбаннями
як для дитини, так і для дорослого. Бути батьками — це один із найважливіших
обов’язків, який доводиться виконувати у житті, але водночас найбільш гідний.
Кожного дня все більше громадян відкривають свої серця і двері домівок для дітей, обділених долею. Реальним свідченням дієвої уваги нашої держави до питань забезпечення конституційного права дитини, яка за різних обставин життя втратила рідних батьків, є підтримка сімейних форм виховання. Державна політика захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні, спрямована на те, аби вони виховувалися у сім’ях, головне, щоб діти зростали в любові, а батьки дбали про них як про своїх. Багато родин не мають власних дітей, але знаходять у своєму серці тепло й для дітей, позбавлених батьківської опіки. Сподіваємося, що посібник «Усиновлення: крок за кроком» стане корисним для тих, у кого виникло бажання взяти дитину у родину.
Немає коментарів:
Дописати коментар