Народ
єврейський! Славний!
Не втішать
тебе я хочу. Кожен хай тут слуха:
в цей час,
коли синам твоїм вмирать
прийшлося
від фашистського обуха,
Я хочу силу оспівать, безсмертну силу твого духа.
(П. Тичина)
Болюча і кривава рана в історії нашого народу – Бабин Яр. «Звільнення»
українців від більшовиків гітлерівці розпочали з винищення єврейського
населення. Його апофеозом стали вересневі розстріли на околиці Києва.
Літо 1941-го. Німці стрімко наступають і на 89-му дні війни, 19 вересня, вже господарюють у Києві. До цього вони «відзначилися» розстрілами євреїв Шепетівки, Бердичева, Вінниці, Кам’янця-Подільського та інших «визволених» міст і сіл, позбавивши життя майже 100 тисяч осіб. 28 вересня у Києві з’являються оголошення, в яких йдеться про те, що 29 вересня всім євреям належить зібратися на розі вулиць Мельникова та Дегтярівської, взявши із собою документи, цінні речі, теплий одяг. За невиконання наказу — розстріл. Наступного дня у вказаному місці збирається сила-силенна люду. За кілька годин багатотисячна колона у супроводі гітлерівців вирушає в напрямку урочища Бабин Яр. Згодом цей маршрут історики назвуть дорогою смерті.
Цій страшній події присвячено багато історичних праць, досліджень, книг, в яких зібрано документи, фотографії, спогади очевидців та рідних тих, хто став жертвою нелюдської політики нацистів. Такий матеріал зібрано на книжково-документальній виставці «Розстріляний Яр», з якою мали змогу познайомитися користувачі центральної бібліотеки. По матеріалах цієї виставки було проведена година жалоби: «Бабин Яр: голосами мертвих». Під час її проведення були використані спогади старожилів нашого міста про розстріл євреїв в 1941 році.
Дивився, Київ, гнівнолиций Київ,
Як полум'ям метався Бабин Яр...
За пломінь цей не може буть покути.
Будь проклят той, хто зважиться забути.
Немає коментарів:
Дописати коментар