Галина Федорівна Шаповал народилась в гарну весняну пору - 20 травня 1959 року. В сім'ї греблянців Ольги Гуріївни і Федора Федоровича Волошиних це була четверта дитина, яку бавили старші дівчата Любов і Віра. Мама хотіла назвати третю доню Надією, але брат Федір обрав для неї чудове українське ім'я -Галина. В сім'ї цінували працелюбство, чесність, порядність, взаємодопомогу. Таким чеснотам вчили і дітей. Мама працювала в ланці, батько обрав собі професію тракториста, обоє приходили додому втомлені, тому втіхою для них була приготовлена вечеря, лад у хаті. Хоч спочатку діти все це робили з допомогою бабуні Ксені, яка жила поряд. Діти дуже любили і поважали вони мамину маму, яка вчила їх життєвої мудрості, частувала смаколиками та гостинцями.
До сільської праці змалку звикала і Галина: пасла гуси і корову, допомагала на городі і в саду, освоювала премудрості приготування різних страв. Готувати любила, експериментувала, залюбки пригощала тих, хто був поряд.
Поки отримала атестат зрілості, навчалась у трьох школах: Греблянській початковій, Ботвинівській восьмирічній та Ліщинівській середній. Серед однокласників був і Петро Шаповал, який дивився на Галю особливими закоханими очима. Після випускного вечора Галина поїхала в Київ, де вже жила старша сестра Люба і брат Федір. Працювала нянечкою в дитячому столичному дитячому садочку, пекарем на хлібзаводі. І весь час між Галиною і Петром, який проходив військову службу в Германії, кружляли листи, які підтримували кохання, вселяли віру в силу цього прекрасного почуття. За два роки їх любов, витримавши випробовування розлукою, з'єднали їх долі, коли вони ступили на весільний рушник. Спочатку жили з батьками в селі, де і народився їх син Олександр. Петро Григорович працював в РЕСі, був з електрикою і автомобілем на "ти", том у його охоче прийняли в цей колектив. Їздити щодня автобусом в райцентр було, м'яко кажучи, не дуже зручно, тому вирішили придбати житло в Христинівці. облюбували частину будинку в історичному районі. Будинок старенький, по документах його звели в 1900 році, але з того часу йому поміняли дах, вікна, двері, обклали цеглою... Та і новий господар доклав своїх рук, щоб сім'я жила в гарних умовах. Тут була можливість тримати домашню живність, що також подобалось цьому подружжю. Коли сину було п'ять років, в сім'ї народилась доця, донечка Таня, Танюшка, Тетяна. А пані Галина стала бібліотекарем. Її однокласниця, кума, подруга Лариса, яка там працювала, запропонувала Галині йти до них - в бібліотеці для дітей з'явилась вакансія.
Коли аварія на ЧАЕС сколихнула всю Європу, Петро Григорович був серед ліквідаторів. Галині Федорівні було важко на душі, бо переживала за коханого, та і побутові проблеми вирішувати було не легко: потрібно годувати свині, кури і королі. Але родичі з обох сторін допомагали їй впоратись, бо дочці був лише рік.
За турботами, за приємними і не дуже подіями пролетіли роки роки. Виросли діти, створили свої сім'ї, підросли вже і дві онучки. А в їх відносинах і далі панують турбота, взаємодопомога, підтримка. Майже сорок років Галина Федорівна гордо називає себе бібліотекаркою. 35 років з них вона працювала, маючи диплом спеціаліста бібліотечної справи. Скільком школярам допомогла обрати потрібну книгу, скільки проведено різноманітних масових заходів: квестів, вікторин, конкурсів, літературних вечорів, уроків історичної правди... А іще має Галина Федорівна вправні руки, вона може плести, шити, робити чудові вироби з паперу і тканини. Її торти, тістечка і печиво можна відправляти на кондитерські конкурси, а рецепти її консервованих салатів поширюються серед колег і сусідів.
Люблять в цій сім'ї книгу, хороший гумор, задушевну пісню. Їх двері завжди відчинені для рідних і друзів. У важкі хвилини тут завжди підтримують, заспокоюють, дають поради, намагаються допомогти.
З початком повномасштабного вторгнення рф, сім'я Шаповалів стала волонтерами. І галина Федорівна з першого дня працювала у волонтерському центрі, який розпочав роботу в центральній бібліотеці. Пакувала, вантажила, носила з дому консервацію, овочі і фрукти. І намагалась підбадьорити, підтримати тих, хто поряд, хто втратив житло і приїхав у Христинівку.
Настрій і становище в країні такі, що і влаштовувати гучні святкування ювілеїв не хочеться. Але коли рідні, куми, сусіди і друзі вітатимуть ювілярку, то хай Всевишній почує всі ті гарні побажання, щоб вони здійснились. І, шановна наша Галино Федорівна, приймайте вітання і від колег. Віку вам довгого, а до нього: здоров'я, сили, енергії, родинного тепла, достатку і благополуччя. Хай радують вас з Петром Григоровичем діти і онуки. Радісних подій вам, хороших новин, серед яких хай незабаром буде і звістка про Перемогу.
Все буде Україна!
Немає коментарів:
Дописати коментар