В рамках Хабу цифрової освіти бібліотека інформує! В Дії новий сервіс – державні ґранти на навчання

«Цього року ми впроваджуємо ґранти на навчання. Історія з ґрантами революційна для української системи освіти. Для молоді це можливість вивчитися на омріяну професію, а не обирати ту, на яку вистачить грошей для контракту. Для університетів ґранти – це мотивація стати кращими й боротися за кожного студента. Такий підхід має стимулювати конкуренцію між ЗВО, й університети почнуть більше дбати про якість освіти, викладацький склад, розвиток науки та інновацій», – заявив Михайло Федоров, Віцепрем’єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій – Міністр цифрової трансформації України.

Історія сільської бібліотеки – частинка історії села

Мальовниче село Ягубець має славну історію. Його започаткував у 1542 році брацлавський землянин. Село називалось Обозівкою. Через 112 років перед Великоднем польський гетьман Черницький спалив село дотла. Цій пожежі передували трагічні події: поляки марно намагались схопити полковника Богуна. Натомість розлючені невдачею поляки схопили місцевого священника, піддали його тортурам. Останніми словами священнослужителя були: «Я – губець». З цією назвою і відродилося з руїн і попелища село. Воно переходило від одного господаря до іншого. Багато чого змінилося в селі, яке розташоване на берегах річки Удич, але тут завжди жили працьовиті, чесні, добрі селяни – трударі і хлібороби. Вони любили свій край, берегли звичаї предків, шанували свою історію, тягнулись до знань. А знання – в книгах. Спочатку в селі була церковно-парафіяльна школа, яка і була осередком освіти ягубчан.

Краєзнавці відшукали замітку в київській політичній, економічній і літературній газеті «Рада», яка виходила з 1905 року, про відкриття в Ягубці при земській школі народної бібліотеки з відділом українських книжок. Селяни з радістю читали книги, написані рідною мовою. Та не довго тішилися селяни книгам рідною мовою. Бо інспектор народних шкіл наказав завідуючому школою: «Изъять изъ народной библіотеки все книги на малорусскомъ наречіи»...

Краєзнавці відшукали замітку в київській політичній, економічній і літературній газеті «Рада», яка виходила з 1905 року, про відкриття в Ягубці при земській школі народної бібліотеки з відділом українських книжок. Селяни з радістю читали книги, написані рідною мовою. Та не довго тішилися селяни книгам рідною мовою. Бо інспектор народних шкіл наказав завідуючому школою: «Изъять изъ народной библіотеки все книги на малорусскомъ наречіи»...

В минулому і народна бібліотека, і хата-читальня були розміщені в панській клуні, де читали при каганцях і свічках. В 30-х роках минулого століття була організована приклубна бібліотека. Вона була, так би мовити, прабабцею нинішньої сільської книгозбірні. Свою роботу бібліотека припинила в роки фашистської окупації. А в 1944 році знову почала обслуговувати читачів книгами і періодичними виданнями. Книги отримували з Києва (ми ж були в складі Київської області), кошти на придбання книг виділяла місцева артіль, дарували книги жителі села. З 1965 року отримала назву «Ягубецька сільська бібліотека» (ще зустрічаються у фонді книги з таким штампом), а з 1976 року – бібліотека-філія Христинівської районної централізованої бібліотечної системи, а зараз вона підпорядкована центральній бібліотеці нашої громади.

І за всі роки свого існування, бібліотека працювала для своїх земляків: допомагала в навчанні, розповідала про нове, інформувала про досягнення, про події, про видатних земляків... Бібліотека завжди відгукувалася на події в світі, державі, селі. Зростав добробут людей в країні – покращувалася і матеріально-технічна база бібліотек. Вже тільки старожили пам'ятають, яка це була подія – встановлення радіоточки. Було дротове радіо і в бібліотеці. Сюди люди приходили послухати новини, концерт чи передачу «Театр перед мікрофоном». А потім з'явилися фільмоскопи і діафільми. Ще не всі на пенсії ті, хто приходив разом з однокласниками і друзями дивитись це «кіно» на екрані чи просто на білій стіні. Читати текст доручали тільки тим, хто читав гарно і виразно. Для багатьох це було стимулом покращити своє читання, свою дикцію. А як любили збиратися в бібліотеці перед екраном телевізора! Тепер в бібліотеці, як і в багатьох жителів села, є вже і комп'ютери. Тепер цим нікого не здивуєш, а от потреба прийти в бібліотеку, щоб поспілкуватися, залишилася.

А ще цій книгозбірні щастило із завідувачами. В довоєнні і післявоєнні роки бібліотеку очолював Середюк Іван Гаврилович. В 1965 році завідуючою стала Гарбар Ядвіга Миронівна. 22 роки вона присвятила цій роботі. Освічена, доброзичлива, закохана в книгу не одному поколінню ягубчан привила любов до читання. Після її виходу на заслужений відпочинок, в бібліотеці якийсь час працювала Надія Ярославівна Яковенко. А потім господинею цього книжкового царства стала Валентина Вікторівна Андрущак. Вихователька дитячого садка за освітою, вона легко знаходила спільну мову і з дітьми, і з дорослими. За дуже короткий час вона показала себе грамотним бібліотекарем, толерантною людиною, цікавим співрозмовником, знавцем історії свого села. Отримувала слова подяки від односельців і Грамоти від відділу культури. Зараз пані Валентина – пенсіонерка. Але її пам'ятають земляки і колеги. Зараз господиня Ягубецької книгозбірн – Кравець Олена Іванівна. Її можна назвати бібліотекаркою від Бога. Вона народилася і виросла в Ягубці. Тут закінчила школу. Вона не просто знає всіх людей, а й намагається по можливості допомогти кожному, підтримати словом чи порадою. А ще пані Олена вивчає історію села. Нещодавно закінчила роботу над проєктом «Ягубець від А до Я». В ньому виклала відомості про культурні, господарські і історичні об'єкти села, згадала видатних людей. Віднедавна тут діє бібліотечний хаб. Тому зав.бібліотекою, яка отримала сертифікат після навчання на курсах, допомагає освоїти гаджети тим, хто цього потребує. Це в першу чергу люди старшого віку, чиї діти і онуки живуть далеко. А оплатити комунальні послуги, зробити онлайн-замовлення ліків і товарів, записатись на прийом до лікаря, отримати консультацію юриста без Інтернету важко. Терпляче, з посмішкою бібліотекарка пояснює, показує. А найчастіше до бібліотеки приходять поспілкуватися, дізнатися новини, розповісти про щось цікаве. Бібліотекарка в наш важкий час вона, дружина воїна ЗСУ – волонтер. Вона відгукується на потреби і прохання, організовує людей, співпрацює з місцевим керівництвом.

Є в Олени Іванівни ще одне доручення – сказати слова подяки за працю, за доброту, за добре серце тим односельцям, які відходять у вічність. Кожна людина залишає свій слід в серцях людей, в добрих справах, в дітях, в посаджених садах...

В книгах і в Інтернеті можна знайти майже всю інформацію. А от історичні факти, розповіді про минуле села, легенди і спогади часто є лише в бібліотеці. Їх зібрали бібліотекарі. Вони розповідають все це дітям в школі, відвідувачам бібліотеки. Слухають уважно, згадують щось своє, чи з розповідей старших родичів. Отак, по краплинці і відтворюється минувшина.

Тож бажаємо Ягубецькій бібліотеці бути, жити і працювати для людей, заради Перемоги.

А всіх колег Христинівської громади вітаю з нашим професійним святом – Всеукраїнським днем бібліотек. Здоров'я всім, працююючим і тим, що знаходяться на заслуженому відпочинку, сили, енергії, достатку, сімейного благополуччя, терпіння і везіння, хороших нових, наснаги, віри, надійних людей поряд і всім нам – Перемоги!

Все буде Україна!

Раїса Шумовська,

директорка Центральної бібліотеки Христинівської міської ради

В рамках Хабу цифрової освіти бібліотека інформує! Купуй українське — отримуй кешбек

 

В лютому цього року президент України анонсував програму Національного кешбеку «Купуй українське», яку Кабмін затвердив 20 серпня. Вже з 24 серпня вона розпочалася для виробників української продукції та ритейлерів, для покупців – 2 вересня.

Координатором програми є Міністерство економіки України. У реалізації проєкту беруть участь Міністерство цифрової трансформації України, Державна податкова служба, Ощадбанк та уповноважені банки України. Технологічним партнером у реалізації програми є міжнародна платіжна система Mastercard. Операційний партнер проєкту — міжнародна компанія платіжних технологій Visa.

У межах цієї Програми українці отримуватимуть 10% компенсації за купівлю товарів українського виробництва в магазинах, які підтримцують кешбек (тобто це практично за всі товари – від «молока до диванів», єдине виключення – підакцизні товари, на кшталт алкоголю, тютюну, пального та ін.).

Максимально за місяць можна отримати 3 тисячі гривень кешбеку, а витратити кошти на комунальні, медичні послуги, транспорт, мобільний зв’язок, спорт, кіно тощо. Також гроші можна буде задонатити на Сили оборони або купити військові облігації.

До програми через портал Дія вже долучилися ⁠⁠900+ українських виробників. У системі вже зареєстровано 170+ тисяч найменувань. Асортимент товарів постійно зростає.

Торгівельні мережі – АТБ, Аврора, Епіцентр, Comfy, Копілка, Таврія В, Сільпо, ФОРА, Велика кишеня, ВК експрес, ВелМарт, NOVUS, ЕКО маркет, VARUS, OKKO, мережа АЗК WOG, Укрнафта, Антошка, Thrash!Траш!, Будинок іграшок, Нова лінія, Auchan, мережа аптек Аптека АНЦ та Аптека «Зі» – уже позначають товари з кешбеком на цінниках або на полицях. Ще 200 магазинів і торгових мереж приєднаються найближчим часом.

Щоб українцям долучитися до програми, у застосунку свого банку чи відділенні потрібно відкрити карту для виплати кешбеку — віртуальну чи фізичну, потім визначити картку, з якої ними оплачуватимуться товари.

Тож, наступні кроки. Потрібно оновити застосунок Дія, вибрати послугу Національний кешбек і доєднати створену картку до програми «Національний кешбек». Кошти надходитимуть на картку щомісяця. Відстежувати їх можна також через Дію. (Якщо людина користується картками одразу кількох банків, з них усіх може нараховуватися кешбек. Потрібно лише їх підключити до Програми. Як це зробити? Елементарно – уточнити безпосередньо у представників банку).

За словами віце-прем’єрки – міністерки економіки України  Юлії Свириденко, за покупки у перші дні вересня вже нараховано 2,9 млн. грн. кешбеку. Більшість учасників програми вже бачать свій кешбек в Дії. Поступово кількість користувачів зростатиме, адже процеси обміну даними між банками та ІТ-системою проєкту будуть налагоджені і вже скоро все запрацює повноцінно. Крім того, є сподівання, що нова кампанія з підтримки національного виробника дасть змогу збільшити ВВП на 1 %.

Коли ж кешбек прийде на картку?

·                     Нарахований кешбек можна буде перевірити на наступний день в застосунку Дія.

·                     Кешбек на карту зараховуватиметься раз на місяць до 20 числа наступного місяця.

·                     Зняти готівку за кешбек буде неможливо. Передбачена тільки можливість безготівкової оплати за послуги.

·                     Кешбек, нарахований за 2024 рік, можна використати до 31 січня 2025 року.

Куди можна витратити кешбек?

·                     На локальні послуги, які доєдналися до участі у програмі. Серед них: медичні послуги, спорт, кіно, ресторани, оплата комунальних послуг, транспорту, мобільного зв'язку.

·                     На підтримку ЗСУ або купівлю військових облігацій.

Долучаймося до Програми для підтримки українського виробника з вигодою для себе!

Слово про земляка-захисника

      Наша Веселівка – невелике село. Але люди тут живуть добрі, щирі, роботящі. Вони вміють працювати, творити, вирощувати сади, будувати будинки, ростити дітей. А ще у важку хвилину вміють захищати збудоване, вирощене, те, що дороге серцю, що і є складовою частиною України. Серед захисників нашої держави і нашої незалежності – уродженець нашої Веселівки Штовба Василь Дмитрович. Батько -  Дмитро Васильович, продовжуючи сімейну традицію, назвав сина в честь його діда. Працював батько  зварювальником. Спеціаліст він - чудовий. Ніколи не відмовлявся допомогти родичам чи сусідам.  Малий Василь  часто спостерігав за танцем вогню і іскринок, коли з шматків металу виростав міцний і надійний виріб чи запчастина. Мама – Людмила Феофанівна – економіст тодішнього колгоспу на роботі, а вдома – вправна господиня, мама двох діток. В неї в руках вся домашня справа робилась легко.

Василь Дмитрович народився 23 грудня 1978 року. Ось такий гарний подарунок долі під новорічну ялинку. Діти росли в любові і турботі, але знали і «зась», тому виросли нерозбалуваними, добрими, роботящими. В той час у Веселівці була восьмирічна школа, яку й закінчив Василь. Батьки розуміли значення освіти для дітей, тому й наполягли на отриманні середньої освіти в Розсішській школі. Шкільні роки – чудова пора: це час навчання, становлення характеру, мужніння. Отримавши атестат, не роздумуючи, подав документи до вступу в Уманське ПТУ № 9. Обрав для себе батькову професію. Багато його одногрупників зварювальний апарат тримали в руках вперше, а йому і практику можна було не проходити – від батька отримав ази зварювальної справи. Диплом електрозварювальника третього розряду, уміння користуватись зварювальним апаратом дозволили легко влаштуватись на роботу. Працював в Умані.

А 17 жовтня 2009 року народилася нова сім'я Штовбів. Його дружина Валентина, медичний працівник за освітою, стала його другою половинкою. Ця щаслива сім'я має трьох доньок, трьох красунь, трьох помічниць – Анастасію, Дарину, Вікторію. Звичайна сім'я, яка ростила дітей, мріяла про їх щасливе майбутнє... Але виявилось, їх майбутнє потрібно захищати зі зброєю в руках. 18 січня 2023 року патріот, батько, чоловік, людина такої мирної професії стає воїном ЗСУ. Не ховався за спини, воював сміливо. Сержант Штовба має Подяки від командування, звання сержанта. З якою радістю його зустрічали вдома, коли приїхав у відпустку. Діти не відходили від тата. З повагою дивилися сусіди і родичі. Він розуміє, що на ньому і його побратимах лежить величезна відповідальність: своїми руками вони захищають свої сім'ї, своїх дітей, їх майбутнє і долю України.

Більше року він був на передовій, його охороняли молитви рідних, але 2 березня 2024 року осколки мін і куль летіли так густо, що ангел-охоронець не встигав їх відводити від Василя Дмитровича. В медичній картці лікарі зафіксують «мінна вибухова травма, струс головного мозку, вогнепальне сліпе поранення». Такий ось страшний бій він витримав на Куп'янському напрямку. А 7 липня осколки знову наздогнали його.

Зараз мужній воїн, захисник, шанована людина на реабілітації. Побажаймо йому сили, здоров'я, поваги від тих, хто поряд, хороших новин, достатку. Ви вклали свою частку в   наближення Перемоги, яку ми всі так чекаємо.

Ми пишаємось Вами і Вашим подвигом, шановний Василь Дмитрович!

Все буде Україна!

 

В рамках Хабу цифрової освіти бібліотека інформує

           Пресслужба Мінцифри повідомляє, що у державний застосунок «Дія» додали нові цифрові документи – свідоцтва про народження, шлюб, розірвання шлюбу та зміну імені.

«Відтепер свідоцтва про народження, шлюб, розірвання шлюбу та зміну імені завжди у вашому смартфоні – у «Дії». Більше не доведеться шукати оригінали, коли працевлаштовуєтесь, оформлюєте пільги чи підтверджуєте зміну прізвища», - йдеться в повідомленні.

Зазначається, що свідоцтво про народження дитини будь-якого віку підтягуватиметься автоматично за податковим номером. Достатньо авторизуватися в застосунку – і воно з’явиться в переліку документів.

Свідоцтва підтягнуться в «Дію» автоматично, якщо:

·                     у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян є інформація про свідоцтво та в документі вказано податковий номер;

·                     ви громадянин України віком 14+ і маєте верифікований податковий номер.

Послуга реалізується Міністерством цифрової трансформації спільно Міністерством юстиції України, Державним підприємством «Національні інформаційні системи» та ДРАЦС за підтримки швейцарсько-української Програми EGAP, що виконується Фондом Східна Європа.

«Чарівна палітра» запрошує.

 

На протязі всього літа  в залі бібліотеки для дітей читачі мали змогу оглянути виставку  малюнків  юних художників зразкової студії «Чарівна палітра» Христинівського ліцею №1 керівник Кондратюк Наталія Вікторівна.  На малюнках - звірі, птахи, квіти, фрукти, чепурні українські хати-мазанки, нічні пейзажі… Так бачать світ довкола себе талановиті діти студії. Запрошуємо і вас побувати в бібліотеці та помилуватися роботами талановитих дітей.

"Я свою душу пустив у душу народу..."

     160 років тому народився Павло Арсенійович Грабовський.  Дітей в сім'ї було п'ятеро, коли помер батько. З дитячих років він зазнав поневірять  сільської бідноти.  Освіту  здобував в  місцевій церковно-парафіяльній школі, Охтирській бурсі, Харківській духовній семінарії.  Тут він захопився політичною літературою, розповсюджував лотерейні квитки для допомоги політичним в'язням. Під час трусу, обшуків йому висунули обвинувачення. А далі були арешт,  гласний нагляд поліції, тюрма,  заслання в Іркутську губернію, звідки він уже і не повернувся...

    Доля відвела йому до болю коротке життя - 38 років. З них Павло  Грабовський 20 років провів у неволі — тюрмах, таборах, на засланнях. Відірваний від рідного краю, фізично недужий, часто доведений до відчаю, поет все ж зумів зберегти віру в праве діло борця за кращу прийдешність України. Він ні на хвилину не полишав своєї письменницької праці, яку розумів як обов’язок перед українським народом. У снігах далекого Сибіру П. Грабовський вимріював національну незалежність України, суспільний її поступ. Жагуче бажання бачити Вітчизну оновленою, щасливою, вільною пронизує всю його творчість.

 Сучасне прочитання життєпису і творів Павла Арсеновича показують нам не просто трафаретного співця знедоленого народу, а живу людину - розумну, порядну, хоч і змучену неволею. Це патріот України з високою національною свідомістю. Сам Грабовський підкреслював: "Чим би я не був, як би на що не споглядав, а в мені жив перш за все українець; прихильність до рідного слова та люду перевершила все інше".  А іще  він вважав: "Освіта народу на його рідній мові - то головна засада...  Ми мусимо бути європейцями  на ґрунті українському"...

 Хоч прах письменника, перекладача залишився лежати в сибірських снігах, до України повернулось його слово. Глибоко хвилюють його поезії-звернення "До українців", "Народові українському",  "До України", "До Русі-України"... 

   Рядки його поезій сьогодні звучать по-сучасному актуальними: 

"Боже! Чи знайдеться край так зрабований, як Україна, чи ні?

 Люд наш, цупкими кайданами скований, гине без світла на дні..

 Боже! Навіщо ж так рученьки зв'язано його надії синам,

 Що розмовлять та писати заказано рідною мовою нам?"

  З впевненістю можна сказати, що сучасники відкривають для себе нового Павла Грабовського, не тільки як автора "Швачки", яку вчили в школі, а Грабовського  - поета- патріота, який любив Україну і вірив у світле її майбутнє.  Краще взнати Павла Грабовського допоможе книжкова виставка в центральній бібліотеці "Співець любові, волі й України".   Відкриваємо для себе справжнього Грабовського.  Все буде Україна!

Зачарований Україною

 

   Яскравою зіркою в українській культурі сяє ім'я Олександра Довженка. Сьогодні українська і світова культура відзначають 130-ту річницю з дня народження письменника, фольклориста, сценариста, художника-графіка, режисера, учителя, патріота України. Він був Майстром слова і Майстром жанру кіно. Він щиро любив Україну, за що його і переслідували.

За своє коротке життя він зазнав стільки ударів долі, такої наруги над своїм талантом, що в розпуці позаздрив навіть Тарасу Шевченку-солдату: «Шевченку було легше на засланні, до нього долітали птахи, а навколо мне – порожнеча, все вимерло, завмерло. Вся Україна...»

За 10 років до своєї смерті Довженко написав у «Щоденнику»: «Думаю, що я скоро помру. Мені жаль помирати. Я був створений на років 90. А помру я тому, що з мене вийшла вся сила. Вона пішла не на роботу, ні. Не робота подолала мене, не пияцтво, не жіноцтво. Прибила мене недоля народу. А знищила мене людська ненависть і жорстокість. Вони убили мою радість».

Хронологія його творчого шляху збігається з чорною сторінкою нашої історії – періодом сталінізму. Але навіть в таких жорстоких умовах він зберіг свої погляди, свої ідеали, свою любов до України.

Розповідаючи користувачам бібліотеки про видатного українця, в бібліотеках громади організовані книжкові виставки, проведені квести, літературні години, довженківські вікторини, конкурси знавців творчості письменника і режисера, відеоперегляди його кінофільмів...

Слід Олександра Довженка в українській культурі настільки значний і вагомий, що кожне покоління українців буде в його творчості відкривати для себе зачарованість митця в Україну.

"З історії незакінченої війни"

В цьому році в Україні з 2 по 8 вересня  вперше проходить Тиждень читання нонфікшн. Дата проведення Тижня обрана невипадково, адже вона корелює з  Днем знань та першим тижнем навчання.  Таке читання  допоможе знати більше, дізнатись нове, ділитися цими знаннями з іншими, зануритись у світ історії, науки, культури, літератури, мистецтва... 

Гасло Тижня нонфікшн-читання  - слова Юрія Шевельова, видатного мовознавця, літературного критика, автора мемуарів про українське ХХ століття "З історії незакінченої війни".  Вони обрані для того, щоб сфокусувати  увагу на читанні книг історичної тематики, а саме на нових виданнях, що виходять в українських виданнях і з'являються на полицях бібліотек, попри війну, що триває. Але і читання книг інших  напрямків хай приносить любителям насолоду і нові знання.

    В рамках цього тижня в центральній бібліотеці  була організована книжкова виставка  "З історії незакінченої війни", на якій  представлені нові і цікаві книги українських авторів. Для користувачів бібліотеки  була проведена літературна подорож "Сторінками улюблених книг", пройшла зустріч з христинівчанкою - письменницею Сіяною Жорна, анкетування для юнацтва "Книга в житті людини", відео-година "Нові імена в українській літературі"... 

  З матеріалами книжкової виставки "З історії незакінченої війни"  мали змогу познайомитись і  христинівчани - відвідувачі парку імені Тараса Шевченка

   Читаємо про Україну, віримо в  ЗСУ і нашу Перемогу. Все буде Україна!

 

Книга змінює нас, ми змінюємо час!

 

 Книга подорожує з людиною протягом століть і завжди залишається її незамінним та вірним другом. Сьогодні світова спільнота відзначає День читання книг. Свято створене, зокрема, щоб підбадьорити тих, хто любить читати, наголосити на важливості читання. У День читання книг рекомендують принаймні на мить відволіктися від звичного ритму життя, зупинитися та насолодитися неймовірним ароматом друкованих сторінок, пірнути у світ художньої реальності. Читання підвищує нашу грамотність. А для багатьох людей читання — це найкращий вид відпочинку. Саме тому працівники  бібліотеки для дітей провели  акцію ”Книга змінює нас, ми змінюємо час! ”.

Бажаємо вам побільше цікавих книжок і захоплюючого читання!

 

Безсмертна "Наталка Полтавка"

     Є вистави, які незмінно  користуються популярністю у глядачів. І "Наталка Полтавка"  Івана Котляревського - одна з них.  Написана вона в 1819 році, і вперше була поставлена на сцені у  вересні того року. З того часу ось уже 215 років люди в різних театрах і клубах стають глядачами цієї чудової постановки. 

       Ставши директором полтавського театру, Іван Котляревський був незадоволеним його репертуаром, який складався з п'єс, які висміювали простий народ і вихваляли вищі прошарки суспільства. А в "Наталці Полтавці"     драматург відобразив кращі риси  українців, викрив поширені вади чиновників. У першій виставі "Наталки Полтавки" роль виборного грав Михайло Щепкін,  друг Тараса Шевченка.

 З великим успіхом п'єса йшла на сценах  багатьох театрів, вона з успіхом облетіла весь світ. Пісні з неї стали популярними, їх виконували найвідоміші співаки.

   За цим твором Івана Котляревського  Микола Лисенко написав однойменну оперу. Опера настільки талановита,  вона настільки полюбилась поціновувачам української культури, музики і пісні, що кількість тих, хто нею захоплюється, з року в рік зростає.

   Ювілею "Наталки Полтавки" присвячена книжкова виставка "Наталка Полтавка" відзначає ювілей". На ній книги, статті про цей безсмертний твір. А в Інтернет-центрі можна переглянути фільм, створений  режисером Іваном Кавалерідзе. Було це ще в 1936 році.  Тут лунає ще голос  Івана Паторжинського. 

     "Наталка Полтавка" - український твір, про українців, щирих, добрих і чесних .  Тож давайте знову поринемо в світ  українського слова і пісні

Деякі дослідники впевнені, що музику до п’єси також написав І. Котляревський, стверджуючи, що у Санкт-Петербузі досі зберігається афіша з відповідним надписом. Через чотири десятиліття після смерті І. Котляревського Микола Лисенко написав однойменну оперу за драмою «Наталка Полтавка». І зараз творіння М. Лисенка вважається класикою українського оперного мистецтва.

Сьогодні “Наталка Полтавка” з успіхом іде на сценах Італії, Німеччини, Англії, Сполучених Штатів та багатьох інших країн. Усе це свідчить про те, що цей твір є перлиною української літератури, який і зараз захоплює глядачів.