160 років тому народився Павло Арсенійович Грабовський. Дітей в сім'ї було п'ятеро, коли помер батько. З дитячих років він зазнав поневірять сільської бідноти. Освіту здобував в місцевій церковно-парафіяльній школі, Охтирській бурсі, Харківській духовній семінарії. Тут він захопився політичною літературою, розповсюджував лотерейні квитки для допомоги політичним в'язням. Під час трусу, обшуків йому висунули обвинувачення. А далі були арешт, гласний нагляд поліції, тюрма, заслання в Іркутську губернію, звідки він уже і не повернувся...
Доля відвела йому до болю коротке життя - 38 років. З них Павло Грабовський 20 років провів у неволі — тюрмах, таборах, на засланнях. Відірваний від рідного краю, фізично недужий, часто доведений до відчаю, поет все ж зумів зберегти віру в праве діло борця за кращу прийдешність України. Він ні на хвилину не полишав своєї письменницької праці, яку розумів як обов’язок перед українським народом. У снігах далекого Сибіру П. Грабовський вимріював національну незалежність України, суспільний її поступ. Жагуче бажання бачити Вітчизну оновленою, щасливою, вільною пронизує всю його творчість.
Сучасне прочитання життєпису і творів Павла Арсеновича показують нам не просто трафаретного співця знедоленого народу, а живу людину - розумну, порядну, хоч і змучену неволею. Це патріот України з високою національною свідомістю. Сам Грабовський підкреслював: "Чим би я не був, як би на що не споглядав, а в мені жив перш за все українець; прихильність до рідного слова та люду перевершила все інше". А іще він вважав: "Освіта народу на його рідній мові - то головна засада... Ми мусимо бути європейцями на ґрунті українському"...
Хоч прах письменника, перекладача залишився лежати в сибірських снігах, до України повернулось його слово. Глибоко хвилюють його поезії-звернення "До українців", "Народові українському", "До України", "До Русі-України"...
Рядки його поезій сьогодні звучать по-сучасному актуальними:
"Боже! Чи знайдеться край так зрабований, як Україна, чи ні?
Люд наш, цупкими кайданами скований, гине без світла на дні..
Боже! Навіщо ж так рученьки зв'язано його надії синам,
Що розмовлять та писати заказано рідною мовою нам?"
З впевненістю можна сказати, що сучасники відкривають для себе нового Павла Грабовського, не тільки як автора "Швачки", яку вчили в школі, а Грабовського - поета- патріота, який любив Україну і вірив у світле її майбутнє. Краще взнати Павла Грабовського допоможе книжкова виставка в центральній бібліотеці "Співець любові, волі й України". Відкриваємо для себе справжнього Грабовського. Все буде Україна!
Немає коментарів:
Дописати коментар