Мальовниче село Ягубець
має славну історію. Його започаткував у 1542 році брацлавський землянин. Село
називалось Обозівкою. Через 112 років перед Великоднем польський гетьман
Черницький спалив село дотла. Цій пожежі передували трагічні події: поляки марно
намагались схопити полковника Богуна. Натомість розлючені невдачею поляки
схопили місцевого священника, піддали його тортурам. Останніми словами
священнослужителя були: «Я – губець». З цією назвою і відродилося з руїн і
попелища село. Воно переходило від одного господаря до іншого. Багато чого
змінилося в селі, яке розташоване на берегах річки Удич, але тут завжди жили
працьовиті, чесні, добрі селяни – трударі і хлібороби. Вони любили свій край,
берегли звичаї предків, шанували свою історію, тягнулись до знань. А знання – в
книгах. Спочатку в селі була церковно-парафіяльна школа, яка і була осередком
освіти ягубчан.
Краєзнавці відшукали замітку в київській
політичній, економічній і літературній газеті «Рада», яка виходила з 1905 року,
про відкриття в Ягубці при земській школі народної бібліотеки з відділом
українських книжок. Селяни з радістю читали книги, написані рідною мовою. Та не
довго тішилися селяни книгам рідною мовою. Бо інспектор народних шкіл наказав
завідуючому школою: «Изъять изъ народной библіотеки все книги на малорусскомъ
наречіи»...
Краєзнавці відшукали замітку в київській
політичній, економічній і літературній газеті «Рада», яка виходила з 1905 року,
про відкриття в Ягубці при земській школі народної бібліотеки з відділом
українських книжок. Селяни з радістю читали книги, написані рідною мовою. Та не
довго тішилися селяни книгам рідною мовою. Бо інспектор народних шкіл наказав
завідуючому школою: «Изъять изъ народной библіотеки все книги на малорусскомъ
наречіи»...
В минулому і народна
бібліотека, і хата-читальня були розміщені в панській клуні, де читали при
каганцях і свічках. В 30-х роках минулого століття була організована приклубна
бібліотека. Вона була, так би мовити, прабабцею нинішньої сільської
книгозбірні. Свою роботу бібліотека припинила в роки фашистської окупації. А в
1944 році знову почала обслуговувати читачів книгами і періодичними виданнями.
Книги отримували з Києва (ми ж були в складі Київської області), кошти на
придбання книг виділяла місцева артіль, дарували книги жителі села. З 1965 року
отримала назву «Ягубецька сільська бібліотека» (ще зустрічаються у фонді книги
з таким штампом), а з 1976 року – бібліотека-філія Христинівської районної
централізованої бібліотечної системи, а зараз вона підпорядкована центральній
бібліотеці нашої громади.
І за всі роки свого існування, бібліотека
працювала для своїх земляків: допомагала в навчанні, розповідала про нове,
інформувала про досягнення, про події, про видатних земляків... Бібліотека
завжди відгукувалася на події в світі, державі, селі. Зростав добробут людей в
країні – покращувалася і матеріально-технічна база бібліотек. Вже тільки
старожили пам'ятають, яка це була подія – встановлення радіоточки. Було дротове
радіо і в бібліотеці. Сюди люди приходили послухати новини, концерт чи передачу
«Театр перед мікрофоном». А потім з'явилися фільмоскопи і діафільми. Ще не всі
на пенсії ті, хто приходив разом з однокласниками і друзями дивитись це «кіно»
на екрані чи просто на білій стіні. Читати текст доручали тільки тим, хто читав
гарно і виразно. Для багатьох це було стимулом покращити своє читання, свою
дикцію. А як любили збиратися в бібліотеці перед екраном телевізора! Тепер в
бібліотеці, як і в багатьох жителів села, є вже і комп'ютери. Тепер цим нікого
не здивуєш, а от потреба прийти в бібліотеку, щоб поспілкуватися, залишилася.
А ще цій книгозбірні щастило із завідувачами. В
довоєнні і післявоєнні роки бібліотеку очолював Середюк Іван Гаврилович. В 1965
році завідуючою стала Гарбар Ядвіга Миронівна. 22 роки вона присвятила цій
роботі. Освічена, доброзичлива, закохана в книгу не одному поколінню ягубчан
привила любов до читання. Після її виходу на заслужений відпочинок, в
бібліотеці якийсь час працювала Надія Ярославівна Яковенко. А потім господинею
цього книжкового царства стала Валентина Вікторівна Андрущак. Вихователька
дитячого садка за освітою, вона легко знаходила спільну мову і з дітьми, і з
дорослими. За дуже короткий час вона показала себе грамотним бібліотекарем,
толерантною людиною, цікавим співрозмовником, знавцем історії свого села.
Отримувала слова подяки від односельців і Грамоти від відділу культури. Зараз
пані Валентина – пенсіонерка. Але її пам'ятають земляки і колеги. Зараз господиня
Ягубецької книгозбірн – Кравець Олена Іванівна. Її можна назвати бібліотекаркою
від Бога. Вона народилася і виросла в Ягубці. Тут закінчила школу. Вона не
просто знає всіх людей, а й намагається по можливості допомогти кожному, підтримати
словом чи порадою. А ще пані Олена вивчає історію села. Нещодавно закінчила
роботу над проєктом «Ягубець від А до Я». В ньому виклала відомості про
культурні, господарські і історичні об'єкти села, згадала видатних людей.
Віднедавна тут діє бібліотечний хаб. Тому зав.бібліотекою, яка отримала
сертифікат після навчання на курсах, допомагає освоїти гаджети тим, хто цього
потребує. Це в першу чергу люди старшого віку, чиї діти і онуки живуть далеко.
А оплатити комунальні послуги, зробити онлайн-замовлення ліків і товарів, записатись
на прийом до лікаря, отримати консультацію юриста без Інтернету важко. Терпляче,
з посмішкою бібліотекарка пояснює, показує. А найчастіше до бібліотеки
приходять поспілкуватися, дізнатися новини, розповісти про щось цікаве.
Бібліотекарка в наш важкий час вона, дружина воїна ЗСУ – волонтер. Вона
відгукується на потреби і прохання, організовує людей, співпрацює з місцевим
керівництвом.
Є в Олени Іванівни ще
одне доручення – сказати слова подяки за працю, за доброту, за добре серце тим
односельцям, які відходять у вічність. Кожна людина залишає свій слід в серцях
людей, в добрих справах, в дітях, в посаджених садах...
В книгах і в Інтернеті
можна знайти майже всю інформацію. А от історичні факти, розповіді про минуле
села, легенди і спогади часто є лише в бібліотеці. Їх зібрали бібліотекарі.
Вони розповідають все це дітям в школі, відвідувачам бібліотеки. Слухають
уважно, згадують щось своє, чи з розповідей старших родичів. Отак, по краплинці
і відтворюється минувшина.
Тож бажаємо Ягубецькій бібліотеці бути, жити і
працювати для людей, заради Перемоги.
А всіх колег Христинівської громади вітаю з
нашим професійним святом – Всеукраїнським днем бібліотек. Здоров'я всім,
працююючим і тим, що знаходяться на заслуженому відпочинку, сили, енергії,
достатку, сімейного благополуччя, терпіння і везіння, хороших нових, наснаги,
віри, надійних людей поряд і всім нам – Перемоги!
Все буде Україна!
Раїса
Шумовська,
директорка Центральної бібліотеки Христинівської міської ради
Немає коментарів:
Дописати коментар