Слово про земляка-захисника

      Наша Веселівка – невелике село. Але люди тут живуть добрі, щирі, роботящі. Вони вміють працювати, творити, вирощувати сади, будувати будинки, ростити дітей. А ще у важку хвилину вміють захищати збудоване, вирощене, те, що дороге серцю, що і є складовою частиною України. Серед захисників нашої держави й нашої незалежності – уродженець нашої Веселівки Штовба Василь Дмитрович. Батько -  Дмитро Васильович, продовжуючи сімейну традицію, назвав сина на честь його діда. Працював батько  зварювальником. Спеціаліст він – чудовий. Ніколи не відмовлявся допомогти родичам чи сусідам.  Малий Василь  часто спостерігав за танцем вогню та іскринок, коли зі шматків металу виростав міцний і надійний виріб чи запчастина. Мама – Людмила Феофанівна – економіст тодішнього колгоспу на роботі, а вдома – вправна господиня, мама двох діток. В неї в руках вся домашня справа робилася легко.

Василь Дмитрович народився 23 грудня 1978 року. Ось такий гарний подарунок долі під новорічну ялинку. Діти росли в любові й турботі, але знали й «зась», тому виросли нерозбалуваними, добрими, роботящими. В той час у Веселівці була восьмирічна школа, яку й закінчив Василь. Батьки розуміли значення освіти для дітей, тому й наполягли на отриманні середньої освіти в Розсішській школі. Шкільні роки – чудова пора: це час навчання, становлення характеру, мужніння. Отримавши атестат, не роздумуючи, подав документи до вступу в Уманське ПТУ № 9. Обрав для себе батькову професію. Багато його одногрупників зварювальний апарат тримали в руках вперше, а йому і практику можна було не проходити – від батька отримав ази зварювальної справи. Диплом електрозварювальника третього розряду, уміння користуватись зварювальним апаратом дозволили легко влаштуватись на роботу. Працював в Умані.

А 17 жовтня 2009 року народилася нова сім'я Штовбів. Його дружина Валентина, медичний працівник за освітою, стала його другою половинкою. Ця щаслива сім'я має трьох доньок, трьох красунь, трьох помічниць – Анастасію, Дарину, Вікторію. Звичайна сім'я, яка ростила дітей, мріяла про їх щасливе майбутнє... Але виявилось, їх майбутнє потрібно захищати зі зброєю в руках. 18 січня 2023 року патріот, батько, чоловік, людина такої мирної професії стає воїном ЗСУ. Не ховався за спини, воював сміливо. Сержант Штовба має Подяки від командування, звання сержанта. З якою радістю його зустрічали вдома, коли приїхав у відпустку. Діти не відходили від тата. З повагою дивилися сусіди й родичі. Він розуміє, що на ньому і його побратимах лежить величезна відповідальність: своїми руками вони захищають свої сім'ї, своїх дітей, їх майбутнє і долю України.

Понад рік він був на передовій, його охороняли молитви рідних, але 2 березня 2024 року осколки мін і куль летіли так густо, що ангел-охоронець не встигав їх відводити від Василя Дмитровича. В медичній картці лікарі зафіксують «мінна вибухова травма, струс головного мозку, вогнепальне сліпе поранення». Такий ось страшний бій він витримав на Куп'янському напрямку. А 7 липня осколки знову наздогнали його.

Зараз мужній воїн, захисник, шанована людина на реабілітації. Побажаймо йому сили, здоров'я, поваги від тих, хто поряд, хороших новин, достатку. 

Ми пишаємось Вами та Вашим подвигом, шановний Василю Дмитровичу! Ви вклали свою частку в   наближення Перемоги, яку ми всі так чекаємо.

       Розмову провела зав. Розсішською БФ Паламарчук С.В. в рамках програми «єМістечко простір для кожного!» за підтримки Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ) The project is supported by the EVZ Foundation.